Уміння мовчати — справжнє мистецтво і осягнути його дано не кожному. Ось ця притча, присвячена мовчанню.

Ми всі знаємо приказку “слово-срібло, а мовчання-золото”. Але замислюємося про це, що варто дотримуватися цього правила тільки в ті моменти, коли мимоволі говоримо зайве

 

Одного разу учень попросив свого вчителя дати йому нове завдання.

– Мовчи — відповів учитель.

– Що? Я вас не розумію — перепросив учень і подивився на вчителя.

– Це твоє завдання. Потрібно мовчати цілу добу.

– О, це просте завдання. З ним я легко впораюся.

– Спробуй і дізнаєшся.

Якось я намагався виконати таке ж завдання, але вже через годину забував і починав базікати. Коли згадував, про завдання — затикав рот рукою. І незабаром все повторювалося знову.

Читайте також Замість того, аби засмутитися, бабуся аж просяяла, стала на коліна і дякувала Богові за те, що зробив їй такий подарунок на старість років.

Мені ставили питання, відповісти на які я не міг, хоча і дуже жадав відповісти. Пізніше стало зрозуміло. У більшості випадків мої слова були не потрібні зовсім.

З часом я став звикати до мовчання і помітив, що суперечок і сварок в моєму житті стало набагато менше.

Раджу і тобі спробувати. Мовчання з плином часу дає свої плоди. Спершу здається це важким і безглуздим, а тоді світ навколо змінюється і стає більш зрозумілий.

Щоб змовчати, коли хочеться заперечити, потрібна міцна воля. Виховай її в собі.