В мого чоловіка затісні стосунки з батьками, я вже не витримую. Вони повністю контролюють наше життя.

Мій чоловік в дуже тісних стосунках зі своїми батьками. Він дзвонить їм кожні два дні, щотижня розмовляє по скайпу по годині, все їм розповідає і про себе, і про мене, і про нашу “сім’ю”. Я навіть не можу назвати нас сім’єю адже це не він і я. Це – він, його мама, тато, а потім вже я.

Вони живуть не так далеко від нас, нічого не роблять, і мінімум раз на місяць до нас приїжджають. Мати – жінка владна і хитра. Всі в будинку танцюють під її дудку, але ніхто не помічає або не хоче цього помічати. За 10 років відносин з чоловіком у нас з нею не раз виникали конфлікти і чоловік завжди був на її боці.

Так, десь я перегинала палицю, але тільки від того, що цієї дамочки було занадто багато в нашому житті. А я на самому початку відносин не поставила себе, як належить, прогиналася під свекрушені забаганки, бо я була наївна, без досвіду, не знала як вибудовувати відносини з такими жінками.

Ми весь час лаємося з чоловіком через них. Він мене змушує з ними розмовляти по скайпу і телефону, тому що сама я не хочу цього робити. А йому ніяково перед ними, каже, що я створюю важку атмосферу в домі. Я з ним намагалася розмовляти, намагалася пояснювати, що можу сама проявляти ініціативу і спілкуватися з ними, але коли я захочу, і не треба мені це нав’язувати.

Але він не вірить, каже “Видно що, ти ніколи не хочеш. І взагалі, я ж в хороших відносинах з твоїми, а ти ненавидиш мою сім’ю. Мені хочеться щоб всі жили в мирі, я не зможу бути з людиною, яка погано ставиться до своїх батьків. Уяви, що я постійно лаюся з твоєю сім’єю. Ти б захотіла зі мною жити? “

Читайте також:Вважала, якщо хочеш хороші відносини з сином – дружи з невісткою. Але не тут-то було! Коли вона вийшла заміж за мого сина, то видно вирішила, що тепер уже можна не притворятись.

Але я не лаюся з його сім’єю… А мої живуть дуже далеко, і він з ними особисто майже не бачиться, не спілкується, тільки скайп і тільки “здрастє”.

Якщо чесно, мене це вже так дістало, що я починаю думати про розлучення. А коли бачу їх усіх разом, мене просто починає нудити і я реально хочу втекти, тільки щоб не бачити пики його батьків і не чути голоси. Я навіть дітей не хочу заводити через них. Просто як уявлю, що вони будуть вічно поруч крутиться, а якщо я почну обмежувати спілкування, то це будуть скандали.

Мати всюди лізе, все їй цікаво, все потрібно розповісти і показати, проявляти максимальний інтерес до її персони. А чоловік цього взагалі в упор не бачить. Він не розуміє, що його батьки – це його батьки, а не мої, і я не зобов’язана їх любити. Мінімум поваги (навіть не до них, а до себе) – так, цього можна дотримуватися, але любити їх я не повинна.

Інших якихось серйозних проблем, крім цієї, у наших відносинах з чоловіком немає.

Може, це я щось не так роблю? А може бути, це він повний ідіот? Поділіться, будь ласка, думками, своїми ситуаціями.

Хочу зауважити ще, що всі дівчата його і його брата мали погані відносини з матір’ю. Але він знову ж вважає, що проблема була в дівчатах, а не в ній…