– Я не віддам дітей, що хочете зі мною робіть – шепотіла Оля. – Ви зрозумійте Ольга Сергіївна, у вас несприятливі умови для дітей. У вас холодно, дров немає, а на вулиці між іншим, зима.

Діти притискалися до Олі з двох сторін. Вони плакали і не розуміли, чому їх хочуть забрати ці чужі люди.

– Я не віддам дітей, що хочете зі мною робіть – шепотіла Оля. – Ви зрозумійте Ольга Сергіївна, у вас несприятливі умови для дітей. У вас холодно, дров немає, а на вулиці між іншим, зима.

Давайте ми тимчасово розмістимо дітей в реабілітаційному центрі, а ви коли створите всі умови для дітей, ми відразу їх вам віддамо.

– Мамо, ми не хочемо нікуди їхати – зі сльозами сказала шестирічна Яна.

Трирічний Ігор тільки схлипував, міцно тримаючись за руку матері. Оля опустилася перед ними на коліна.

– Дорогі мої, улюблені, це ненадовго, я куплю дрова і заберу Вас. На плачте, я кожен день буду до вас приходити, – вона витерла їм сльози і стала їх одягати. Коли зачинилися двері вона в голос розридалася.

Сама Оля виросла в дитячому будинку. Вона була сиротою. У неї були і батько і мати.  Їх позбавили батьківських прав, але мати іноді її навідували. Приносила кульок карамельок, гладила її по голові і плакала.

Коли вона випустилася, їй дали кімнату в бараку, сказали що тимчасово, але вона вже вісім років тут жила. Вийшла заміж, нapoдила дочку.

Читайте також: Його сестра, до речі, мене особливо не шанує. Зі мною не вітається і не розмовляє. Зате коли вона разом з Максом, то обидва ведуть себе як маленькі діти.

Чоловік працював на заправці, мив машини. Але потім вирішив їхати в місто, щоб побільше заробляти. Як поїхав, не менше одного разу два приїжджав, грошей трохи привіз і поїхав залишивши її .

Останній раз приїхав, коли син народився. Допоміг купити коляску, залишив гроші і більше не появлявся.

Вона йому дзвонила, але трубку взяла якась жінка і сказала, що б вона більше не дзвонила її чоловіку. Він нібито сказав, що діти не його, так що нехай Оля сама викручується.

Вона поплакала від образи адже Андрій був її першим і єдиним чоловіком. Вона не працювала, тому що діти часто хворіли, барак був старий, з усіх щілин дуло.

Пічка була стара, тепла давала мало. Жили вони на дитячу допомогу.

Ще Оля підробляла, в’язала шкарпетки і віддавала сусідці, вона на ринку торгувала і отримувала хоч маленькі, але гроші. Звичайно найбільша трата, були дрова. Кімната хоч скільки протоплювати, все одно холодно залишилося.