Вкладається і дбає – вважає своєю. Любить.

Ось у вас був сад. Ваш особистий. Уявіть: ви його плекали та вирощували. Він же ваш. Тому вкладали гроші та працю. І прагнули частіше у своєму доглянутому саду бувати.

А потім ви дізнаєтесь, що сад не ваш. Тобто можна, звичайно, працювати у ньому. Квітами теж можна милуватися. Але садок тепер не ваш, так вийшло.

І у багатьох людей пропаде бажання працювати в саду та витрачати гроші на його благоустрій. Квітами можна милуватися та врожай збирати, коли час прийде. Але вкладатися немає сенсу. Витрачатись на благоустрій цього саду не варто. Він не наш.

Читайте також Зеленський готовий до тристоронньої розмови з Ердоганом та Путіним

Наш — вкладають гроші і дбають щосили. Не наш — приїжджають яблуні обтрусити і смородину здичавілу обібрати. Ніхто не буде витрачатися на не-його сад. Тільки користуватиметься врожаєм. І шашлики буде смажити в погожий день.

І цілком зрозуміло, ким вас вважає інша людина: своєю чи чужою? Рідною чи сторонньою? Хоч би що вона говорила, але все цілком зрозуміло.

Вкладається і дбає – вважає своєю. Любить.

Користується і приїжджає яблуні потрясти або шашликів поїсти — не вважає своєю. Ви для цієї людини – нічийний сад. Який якось безглуздо обробляти. Працювати у ньому. Поливати рослини. Саджанці купувати та паркани фарбувати.

Дитину вважають не своєю, якщо не годують її і не виховують. Не витрачають гроші та час на неї.

Жінку вважають не своєю, якщо з’являються для того, щоб яблук поїсти і шашлики посмажити.

Будинок вважають не своїм, якщо не вкладаються в нього.

Друга вважають не своїм, не другом, а гарним знайомим, зручною людиною, якщо не допомагають йому і не витрачають свій ресурс. З’являються тоді, коли яблука…

А якщо не свій, то не так вже й люблять. І чудово обійдуться без свого.

Це вірна і проста ознака – вас не вважають своїм, якщо не дбають, нічого не дають і не витрачаються на вас особливо. Навіть якщо ставляться добре та із задоволенням іноді проводять час. Навіть якщо кажуть, що люблять… це не так.