Вони щодня по декілька разів прибігали понабирати собі відра води, бо їм бач, до родовища далеко, а в нас тут криниця в дворі.

В селі, біля будинку, який побудували мої батьки, в якому я виріс і в якому зараз проживає старенька мати я вирішим викопати криницю. Матір вже літня людина і носити воду зі спільного джерела її важко. Мама була дуже рада такій моїй ініціативі. А щоб зекономити ми вирішили домовитись з сусідами та викопати криницю «на два подвір’я» так сказати. Спершу все було добре, вони погодились, але потім заявили, що вони передумали адже фінансів їм зараз бракує.

Я людина не зла, тому запропонував їм свого роду розстрочку, щоб вони частинами віддали за два-три місяці гроші. Але їм і такий варіант не підійшов і сказали, що їм неважко ходити до спільного джерела. Ну ні то ні, я ж не примушую.

Мама була просто на сьомому небі від щастя, а я зі спокійною душею поїхав до себе додому, до дружини, до дітей. А поки мене не було сусіди взяли собі за звичку приходити до мами води взяти. Вони щодня по декілька разів прибігали понабирати собі відра води, бо їм бач, до родовища далеко, а в нас тут криниця в дворі. «Ну то ж сусіди, як їм відмовити, не красиво якось» каже мені мати. «Зате для сусідів красиво підіймати щоразу стареньку жіночку протягом дня взяти вони з криниці, хоча на неї вони не хотіли скидатись та сказали, що будуть брати воду з спільного родовища?» запитував я її у відповідь.

Тому коли я черговий раз провідував маму, вирішив з ними переговорити по-серйозному: або ж платять половину від витрат на криницю, або ходять до спільного родовища. У відповідь почув, який я скупий та й взагалі поганий сусід. Мені не шкода води, але мені шкода маму, якій потрібно що разу ловити живність з господарства, яке частенько втече з подвір’я через відкриту сусідом калітку і потім по всьому селу шукай та лови. Або ж сусіди починають сильно шуміти та не давати старій жінці відпочити вдень. Та й я взагалі вирішив піти на принцип. Бо бач платити – ні, а випрошувати воду та турбувати людину щодня – залюбки.

Читайте також  Притча про те, що завжди потрібно довіряти Всевишньому

При цьому наші сусіди далеко не бідні. Новий дороговартісний ремонт в будинку, автомобіль позашляховик новий купили. Ну ви зрозуміли, які це люди. Ми з ними раніше дуже добре ладнали, хоча вони й переїхали зовсім нещодавно. Не було ніяких конфліктів і завжди знаходилась спільна мова, але ситуація з криницею розставила всі крапки над «і».

Наступного дня після нашої з сусідом розмови він знову явився з відрами. Набираючи їх він почав попрікати маму за нібито жадність від чого вона засмітилась та її стан погіршився. В неї завжди починає підноситись тиск та навіть боліти серце, коли вона переживає. Тоді моє терпіння закінчилось і я терміново приїхав з міста в село та купив замок, який благополучно повісив на криницю, дав ключ мамі та сказав не відкривати її нікому та ні за що.

Ще я вирішив, що пора зробити понадійніший паркан та калітку, щоб на подвір’я не заходив хто попало. А, ну і я завітав до дільничного поліцейського та попросив провести профілактичну бесіду, щоб візити надоїдливих та нахабних сусідів вже стовідсотково закінчились.