Все повинно відбуватися у свій час. Поки є ресурс, молодість

“Все повинно відбуватися у свій час: прорізування зубів, навіть дитячі хвороби. Перша закоханість, перша сварка з батьками, кризи дорослішання, сепарація… іноді це вкрай неприємні явища.

Але що ж робити? – їх треба пережити. Це все одно станеться, так нехай станеться в правильний, природою визначений час. Коли ми маємо пластичність, ще не закостеніли; ще є можливості м’якого подолання. Ще голова немовляти відповідає родовим шляхам. А не виросла до розмірів глобуса або лампового телевізора «Фотон».

Читайте також Хочу таку старість.

Ці речі все одно стануться. Якщо вдалося уникнути їх, вони наздоженуть. І виявляться куди більш небезпечними і руйнівними, ніж якби відбулися свого часу.

Якщо в дитинстві вдалося уникнути всіх хвороб, навіть “вітрянки”, – потім ця сама” вітрянка ” може трапитися в дорослому віці. І мати важкі наслідки. І інші хвороби можуть наздогнати; організм не навчився боротися!

Батьки радіють, що у дитини не було підліткової кризи, вона досі живе з ними, слухняна, чітко слідує повчанням? Ця криза може раптово початися років в тридцять. І це буде вже не криза, а бунт на кораблі, коли невільники вирвуться з трюму. І відносини стануть жахливими-батьки не готові прийняти кризу і бажання свободи. Доросла “дитина” цілком може назавжди піти. Навіть зненавидіти. Хоча ненависть буде несправедливою, але ось так відбувається пізня криза.

Не було любові, з її захопленнями? Просто людина вступила в шлюб через обставини або тому, що “так треба”, проживши в цьому шлюбі двадцять років, із засудженням і недовірою слухаючи історії “про любов”? Багато шансів, що любов нагряне і віднесе з собою благополуччя, зруйнує життя, доведе до депресії – адже вік далеко не юний, є сім’я, є зобов’язання…

Все повинно відбуватися у свій час. Поки є ресурс, молодість; поки організм гнучкий і сповнений сил, а психіка – пластична. Відкладена криза небезпечніша за своєчасну. Так що хвороби дитячого віку, кризи підліткового, перше кохання, перші розчарування – це нормально. Це природно. І штучно уникати їх не треба. І впадати у відчай не треба. Міцніємо і ростемо. Набуваємо імунітет. Цінний досвід. “Хвороби росту” йдуть на благо, якщо вони своєчасні; це потрібні кризи”.