Всі один з одним перегризлись тепер: я з чоловіком, донька з батьком, я з сином і сестра з братом!

Свекруха була ще жива, коли залишила заповіт, за яким квартиру залишала своїм онукам – моєму синові і доньці. Квартира в неї була чудово – високі стелі, просторі дві кімнати. От коли свекрухи не стало, потрібно було робити ремонт. В той час моя донька навчалася на третьому курсі, зустрічалася з гарним старшим хлопцем. Він ще приходив й нам допомагав робити ремонт в тій квартирі. Донька закінчила університет й вони одружилися.

Тоді син навчався в 10 класі, а після школи пішов служити в армію. Коли повернувся, то став проживати з нами, а донька вже і онучку нам подарувала. Зараз син навчається в коледжі, часто приводить до нас своїх друзів, що мені дуже не подобалося. Я почала з ним сваритися, адже не хотіла бачити в себе вдома чужих людей. Тоді син мені почав дорікати, що бабуся квартиру записала на нього теж, але він поступився старшій сестрі. Значить в нашому житлі він може робити все, що захочеш.

В цей період ще й донька не могла ніяк порозумітися зі своїм чоловіком, почала думати про розлучення. От піде він, залишить її з дитиною, а вона хоча б матиме свої стіни. Син – мужній дорослий чоловік, два метри зросту, нехай іде працює, заробить собі на житло, а я йому обов’язково допоможу. Чоловіки мають відповідальними бути, чи це просто я чогось не розумію.

Читайте також У свої шістдесят два роки я змушена жити на дачі

Мій чоловік також зараз дуже злий, що син вже закінчує коледж і досі сидить у нас на шиї, нехай іде працює. А квартиру матері хоче продати й отримані кошти поділити на дві частини й дати дітям. Чоловік каже: «Це рівна частка дітей! Заодно і на міцність зятя перевіримо!».

Я була шокована. Як правильно вчинити. Та й донька з чоловіком сваритися через те, що він не почуває себе вдома господарем. Він запропонував купити нову квартиру, а гроші з продажу цієї витратити на ремонт. Але моя донька тоді без нічого залишається. Навіщо все так зараз руйнувати. Тим паче, що нову квартиру вони хочуть в іпотеку купляти, зараз скажуть, щоб ми допомагали виплачувати. Син всі гроші з продажу на гулянки витратить, я ж бачу, що в нього пусто в голові.

Всі один з одним перегризлись тепер: я з чоловіком, донька з батьком, я з сином і сестра з братом! Донька також не хоче втрачати своє житло, і сказала, що не ступить ноги з дому. Чоловік підтримує сина і говорить, що «дітей треба однаково любити, син для нас – теж дитина!».

Я люблю сина, але чоловікам у світі треба вміти самим заробляти, як він ще візьметься за голову, якщо ми у всьому будемо йому допомагати. Тим більше ми ж сина не виганяємо з квартири, в майбутньому йому б залишили нашу, просто хочу, щоб він зараз подорослішав.