Я ніколи не забуду той день, коли я втратила єдину рідну людину – свою молодшу сестру.

Ми з сестрою втратили матір, коли мені було 25, а сестрі – 15. Батько покинув нас відразу після появи моєї молодшої сестри і пішов до іншої жінки.

Мама виховувала нас одна, ми жили у двокімнатній квартирі на околиці міста. Коли мамі сказали про те, що у неї paк і вона довго не протягне, перше, що вона зробила – це зателефонувала мені і попросила не залишати Машу, берегти її.

Маша з раннього дитинства страждала на цyкpoвий дiaбет, бувало, що вона впадала в кoмy, тому мама переживала нема за свою згасаюче життя, а за Машу.

Мама розділила квартиру між нами порівну. Маша не працювала, так як будь-які фізичні навантаження їй були протипоказані.

Я ненавиділа Машу за те, що мені доводилося залишати свої справи, приїжджати додому, коли їй ставало погано. Я ненавиділа Машу за те, що у мене не було нормальної особистому житті.

Я відчувала себе зобов’язаною їй, пов’язаної по руках і ногах. І ці почуття мене душили, заважаючи мені бути щасливою.

Читайте також:Ніна промовчала. Вона знала, повернути колишнє щастя буде непросто. Але ж вони обіцяли один одному: в щастя і горе завжди бути разом.

Я ніколи не забуду той день, коли я втратила єдину рідну людину – свою молодшу сестру.

В той день я повинна була зустрітися з хлопцем відразу після роботи. Пам’ятаю, мій мобільник задзвонив, коли я одягала куртку.

Я подивилася на дисплей і, побачивши на екрані ім’я сестри, вимкнула телефон. Того вечора моєї сестри не стало.

З того часу пройшло два місяці. Вчора мені сказали, що у мене paк і мені залишилося жити не більше 5-6 місяців. Я ніколи не пробачу себе за те, що тоді вимкнула телефон.

Дні, що залишилися я проведу, думаючи про те, як би склалася наша життя, якби я тоді підняла трубку і відповіла сестрі.