Я покинула свою дитину, залишила синочка чоловікові. Усі засуджують мене, але по-іншому поступити я не могла

Подорослішала я дуже швидко. Закінчивши школу, я відразу пішла працювати, тому що жили ми бідно і у мами не було грошей мені на навчання. Ще молоденькою, я поїхала у чуже місто, де нікого не знала, і тут я зустріла Андрія. Він був старший від мене на 10 років, я відразу у нього закохалася і мені було байдуже, що він уже 2 рази був у шлюбі.

Я була найщасливішою, коли поруч був Андрій та думала, що наш союз буде найміцніший. Він говорив, що колишні дружини самі винні у розлученні, і я йому вірила. Ми одружилися, все було у нас добре. Але пройшло трохи часу, і я побачила, що Андрій різко змінився. Почав грубо говорити до мене, не відповідав на мої і дзвінки та навіть було таке, що не ночував вдома.

Він наполягав, щоб я не поступала в інститут, а сиділа вдома, готувала, прибирала і говорив, що пора вже про дитину подумати. Але мені тільки 19, і я хотіла отримати професію.

Через місяць часу я дізналася, що скоро стану мамою. Я наївно сподівалася на те, якщо появиться дитина, він змінить своє ставлення до мене. Мої надії були марними. Андрій змінився, але ненадовго. Він знову почав пропадати ночами, а я сиділа з синочком вдома одна.

Читайте також: – Яка робота? Навіщо вона мені? Уже повертайся додому і зроби мені каву. Такий тон чоловіка був останньою краплею. Вона повернулася додому, зняла обручку та віддала її чоловікові

Одного разу, коли він повернувся увечері додому, я взяла його телефон і побачила переписки з різними дівчатами. Як виявилось, у чоловіка була не одна коханка, можна сказати кожного місяця інша.

І тут я зрозуміла, що з чоловіком і дитиною я поспішила. Андрієві я сказала, що хочу розлучитися, і синочка хочу залишити йому, хоча б на деякий час. Так, як я хочу здобути професію, а грошей у мене немає, щоб утримувати дитину. Він вигнав мене, і сказав, щоб ноги моєї більше тут не було і сина я ніколи не побачу.

Я вчуся в інституті, ночами приходиться працювати, щоб заплатити за навчання. Якщо я починаю розповідати свою історію, всі засуджують мене та не розуміють, як я так могла покинути свою дитину.

Я більше не могла жити з чоловіком, який мене не поважає, і якому я не потрібна. Мені нема на кого покластися. Я переживаю за синочка та дуже скучаю за ним, але по-іншому я не могла поступити.