Я повірити не могла, що можу ще викликати такі почуття. На роботі навіть помітили, що помолодшала, блиск в очах з’явився.

Заміж я вийшла, коли мені виповнилося 20 років. З Олегом живемо добре, ось вже скоро буде 28 років нашого подружнього життя. Діти виросли, переїхали за кордон. Я працюю в престижній фірмі, в чоловіка – керівна посада в організації, загалом – достаток вище середнього.

Водити автомобіль я не вмію, тому на роботу підвозить чоловік, назад часто добираюся сама, оскільки робочий день закінчується по-різному. Вже більше року я користуюсь послугами одного таксиста. Для нас він завжди вільний. Приїжджає з будь-якої частини міста і в будь-який час.

І ось 2 місяці тому він зізнався мені в коханні. Я була шокована. Каже, полюбив мало не з першої поїздки, але бачачи, що у нас з чоловіком хороші стосунки, не хотів лізти в чужу сім’ю. Відкрився тільки тому, що боявся, що ми більше ніколи не побачимося.

З Олегом ми планували переїхати жити ближче до дітей. У старшої дочки в березні було весілля, і онуки можуть з’явитися в найближчому майбутньому.

Читайте також: Яблучний пиріг

Він нічого не просив від мене, ніяких дій або вчинків, тільки користуватися його послугами поки будемо вдома. Мені завжди було комфортно поряд з ним. Спочатку я перебувала в якійсь ейфорії. Я повірити не могла, що можу ще викликати такі почуття. На роботі навіть помітили, що помолодшала, блиск в очах з’явився. І чоловікові перепало від цього. У нас начебто друга молодість настала, не міг натішитися.

Але зараз мені важко, важко бачити, як я мучу того, іншого, продовжуючи жити своїм налагодженої життям. Бачити його очі. Він готовий заради мене на все, а я маючи стільки, не можу дати йому нічого.

Нічого у нас не було і навряд чи буде. Хоча не приховую, що перед сном мрію, уявляю нас разом, сниться він мені. Що це, невже вона, любов, остання?