Я рада, що він розлучився, тільки жалію про те, що прожив з цією змією вісім років.

– Доброго дня, Зоє Федорівно. Досить гарно виглядаєте сьогодні.

І стоїться, сміється мені прямо в очі. Аж хочеться плюнути їй в лице. Єдиний плюс – онук мій поряд, в гості заходив. А вона взяла і заборонила бачитися з ним без неї. Не розумію, що я їй такого зробила? Просто говорила зі своїм онуком: – Бабцю, а у мами в животику ще один твій внук!

– Ні, Кирило, не мій – ти мій єдиний рідний внук і все!

– Ні, бабусю, так не правильно. Він мій брат, а тому ти і його бабуся теж!

 

Напевно, онук передав розмову своєї матусі. Прибігла вона і почала одразу верещати: – Як Вам не соромно, Зоє Федорівно, дитині такі речі говорити? Тепер у нас будуть нові правила, бачитися з Кирилом зможете тільки коли є я!

Читайте також  Моє терпіння підходить до кінця. Не розумію свою свекруху.

І стоїть вона задоволена, що нарешті знайшла привід, щоб мене з внуком розлучити. Нічого, все вертається бумерангом. У мене є невеликий магазин. Забороню продавчині списувати прострочені продукти, нехай їй підсовує тепер. Нехай відчує смак життя, а то щось дуже добре почала жити – син мій проживає в орендованій квартирі, а вона у власній, з новим чоловіком.

Мій син Михайло дуже працьовитий, всі гроші завжди приносив в будинок, порядний. Ну подумаєш, одного разу його застукали з другою жінкою. Їй би, по розумному вчинити – очі закрити, а вона відразу поставила ультиматум: – Збирай речі та вимітайся з мого дому, я подаю на розлучення. Вона його виставила, до нитки обібравши.

Одного разу помітила прострочені продукти і прийшла до мене під сам будинок розбиратися. Просила, щоб я їй віддала гроші, безсоромна знайшлася тут. Їй все мало – спочатку мого сина з дому спровадила, а тепер і мене хоче по світу пустити.

– А ти спочатку доведи той факт, що ти саме у мене купила продукти. Я магазин відкрила 15 років тому, і жодного разу не було скарг. Вирішила мені репутацію зіпсувати? Йди геть звідси! Ще і йдучи, ляпнула: – Бог Вам суддя.

Минулого тижня приїхав мій син, щоб забрати онука на декілька днів до себе, а сам зі мною навіть привітатися не зайшов. Каже, що це я винна в його розлучення. Він сам, знайшов десь цю безруку, яка навіть не вміла нормально готувати, а в розлученні – я винна? Я все життя його ростила, вкладала свою любов та тепло. А як тільки він одружився, то почав говорити: – Мамо, не лізь в наше життя.

А як я могла не лізти? Білизна ніколи не була попрасована, в холодильнику постійно пусто, посуди назбиралася ціла гора. Я приїжджала майже щодня допомагати їм, а вони мене женуть. Я пів години їздила в автобусі від села до міста, а вони мені: – Дякую, не треба, ми самі.