Я робила для нього все та так довго чекала, що він наважиться і зробить мені пропозицію. Але пізніше я зрозуміла, що марно потратила 4 роки свого дорогоцінного часу

З Максимом, ми уже зустрічаємося 4 роки, і навіть останній рік почали жити разом. Все у нас було добре, я почала думати уже й про весілля. Одного вечора, після роботи я приготувала вечерю і чекала коханого. Двері повільно відчинилися, і у відображенні дзеркала я побачила Максима.

Я побачила, що він прийшов якись задумчивий, чи зарарований, сама не розуміла. Я спробувала зрозуміти, чи щасливий він. Я у очі чоловіка, але так і не вловила ні найменшого натяку на щастя, або нещастя. Це був простий розсіяний погляд, нічого особливого.

– Милий, – покликала я його, – я запекла картоплю, таку, як ти любиш.

– Привіт. – відповів Максим і пішов у свою кімнату.

Я засмутилася, подумала, що знову щось не так. Тоді я пішла на кухню, дістала з бару вино та налила собі в бакал. Схоже, Максим це почув.

– Ти знову п’єш?

– Так.

Чому я маю ховатися від нього, все одно в наших відносинах чогось не вистачає. Я думаю, що нам потрібно узаконити наші стосунки та бути впевненою, що я для нього єдина, і він готовий бути зі мною до кінця життя. Я хочу стати його дружиною.

У цьому вся біда, що Максим навіть не хотів починати розмову про весілля.

– У тебе щось сталося? – запитав чоловік.

– Коханий, ти все ще любиш мене? – запитала я.

Читайте також: У свої 44 роки, я побувала у ролі дружини, і тепер точно знаю, що на заміжжя більше ніколи не погоджуся …

– Не починай, ти ж добре знаєш мою відповідь, – серйозно сказав він.

І тоді я вирішила сказати йому все. Втрачати все одно нічого.

– А давай одружимося. Я так хочу стати твоєю офіційною дружиною.

– Оля, ти ж жартуєш? – він розсміявся і підійшов до мене, – яка ти у мене жартівниця.

– Я серйозно.

– Ну ти і так моя, – прошепотів Максим, – що зміниться від того, що ми розпишемося.

– Тобі так важко прислухатися до мене? Просто для мене це важливо. Ти не готовий створити зі мною сім’ю, то так і скажи.

У відповідь була тишина. Я просто вибігла з кварири та пішла до сестри, щоб переночувати. На наступний день, Максим мені подзвонив і просив вибачення. Хоча сам не розумів, в чому винен. Він говорив, що не потрібно на нього тиснути, що одного разу це неодмінно станеться. Слухаючи його, я розуміла, що це не так.

– Я робила все для тебе та дуже довго чекала, – сказала я в трубку телефону, – якщо б на моєму місці була інша дівчина, яку ти б любив по-справжньому, все б було інакше. Я ітак багато часу потратила на тебе. Прощавай.

На цьому наші стосунки закінчилися. Через пів року я дізналася, що він одружився. Тепер я розумію, що я правельно поступила, що покинула його …