Я шкодую, що відмовилася від сина заради чоловіка

Мені 36 років. Я в другому шлюбі. Від першого шлюбу є син, йому 14 років. Він хороший хлопчик, розумний, займається спортом, мріє стати відомим футболістом.

Але я бачу його дуже рідко. Мій син живе у своєї бабусі – моєї свекрухи. А я живу зі своїм молодшим сином і чоловіком. Син від другого шлюбу.

Не поспішайте мене засуджувати, як вийшло – так вийшло. Але я скажу, що зараз вчинила б інакше.

Розповім свою історію, вона допоможе пояснити, чому я погодилася на слова свого майбутнього чоловіка про те, що мій син не буде жити з нами разом.

Мій перший чоловік був військовим льотчиком. Ми жили у військовому містечку за межами основного міста. А потім я стала помічати, що чоловік змінюється.

Він міг швидко розсердитися, почати мене бuтu, я брала дитину і йшла до батьків. Він приїжджав, просив вибачення. Я вірила і поверталася.

А потім після медкомісії з’ясувалося, що у чоловіка виникли проблеми з головою – після бойових завдань. І його дуже швидко комісували. Без роботи і неба він став сходити з розуму. І нам з сином було погано.

Тому я подала на розлучення і стала жити з батьками. У той період з’ясувалося, що мамі залишилося недовго – oнкoлoгiя. Так ми з татом виявилися сиротами.

У ті дні татові допомагав його приятель. Дорослий чоловік, старший за менcw

А потім він приїхав до нас і сказав, що хоче бути зі мною. Оточив увагою, допомагав. Я відчула себе маленькою дівчинкою, про яку дбають. Мені так цього не вистачало. Чесно!

Читайте також: Я всиновилла донечку Але на жаль, минуло два місяці, а я не люблю її. Більш того, вона стала мені противна, мене все в ній дратує.

А потім запропонував вийти за нього заміж. Я погодилася. І коли до весілля залишилися лічені дні, повідомив, що мені потрібно прийняти рішення: він не хоче, щоб мій син жив разом з нами.

Я на той момент вже чекала дитину. І ми знали, що буде син.

Сама не розумію, але я погодилася. Що на мене найшло? Гopмoни? Так мій син став жити у свекрухи. Вона онука любить. Про тата сина – він виїхав з нашого міста. Я з ним не спілкуюсь.

Зараз моєму маленькому синові вже два роки. А старший син приходить лише тоді, коли чоловіка вдома немає. Я дзвоню і запрошую. Син мене любить.

Я ходжу на його змагання, в школу на збори. Але бачу, що син не готовий зі мною ділитися тим, що у нього на серці. Він і свекрухи (своєї бабусі) нічого не розповідає.

Мій нинішній чоловік дає гроші на старшого сина. Вже в чому-чому, а в цьому він його не обділяє. А я зараз зі сльозами кажу, що купила собі благополучне життя ціною щастя моєї дитини.

Ні, я не думаю виправдовуватися. Просто так трапилося. Так все збіглося. Мені потрібно було сильне плече, рука підтримки. І він став саме тією людиною.

Дивлюся на речі тверезо і розумію: зараз я є мамою тільки молодшому синові. У старшого на мене образа. Як вона позначиться на його життя в майбутньому?

У нашому містечку все добре один одного знають. І я знаю, що багато хто мене засуджують, інші ж заздрять – все через фінансового благополуччя чоловіка. А я – заручниця цієї золотої клітки.

Працювати чоловік мені не дозволяє, так як дитина ще маленький. І я думаю, що будь у мене раніше робота, цього б спочатку не відбулося.

Тому, мами, якщо у вас в житті (не дай бог) настане темна смуга, шукайте і знаходьте в собі сили, будьте сильними. Не дозволяйте собою маніпулювати!