Я так розлютилась, що й не побачила, як діти заходяться плачем.

В нашій сім’ї  ранковий режим досить звичайний. Мій чоловік прокидається рано, щоб підготувати дітей. О 7.30 він починає кричати … Ну, я маю на увазі, він “акуратно” будить дітей. Щоранку я чую: «Адольфа, йди сюди одягатися» і «Гомер, одягнися і почисти зуби». Бувають дні, коли криків більше, ніж зазвичай, але не буває такого щоб їх не було, на жаль.

Таким був і цей ранок. Обоє дітей прокинулися не в настрої і мляві, тому треба було пройти через більше суперечок, ніж зазвичай. Гомер загубив черевик, а Адольфа не хотіла чистити зуби. І все знову звалилося на мене.

Я намагалася спакувати для них обід, і виявила, що Адольфа принесла додому якусь папку. Папка залишилася непоміченою, захованою під всяким паперовим мотлохом. У папці лежали папери, які вона мені не показала. Я чере це дуже  розлютилася! У неї не так і багато завдань, але щовечора вона повинна розібрати свою папку і показати мені те, що вчителі передали додому, щоб я не пропустила нічого важливого.

Я швидко відкрила папку і почала кидати папери на стіл, кажучи: «Адольфа, ти ж знаєш, що ти повинна розбирати папку! Чому ти не робиш те, що повинна? Хіба так важко?!»

«Я забула», – запхикала вона.

«Ти виконуєш свої завдання в школі. Чому ти забуваєш це робити вдома?» – запитала я, продовжуючи розкидати навколо папери. Летіли диктанти, робочі зошити.

Перш ніж я встигла помітити, губи Гомера затремтіли. Я повернулася до нього: «А у тебе що трапилося? Чому ти плачеш? В чому причина?”

«Тому що ти кричиш на Адольфу», – сказав він, і з його очей котилися сльози. Обидві дитини почали плакати.

Я розгубилась. Не знала що казати. Хіба це нормально, подумала я. Це я повинна плакати. Я бігаю тут, намагаюся все зробити для вас двох, тому що ви не можете зібратися самі. Хто загубив черевик? Хто плаче, тому що чистити зуби тааааак складно? У кого йде 10 хвилин, щоб вирішити, чи хоче він бутерброд з шинкою чи з сиром, з горіховою пастою чи джемом?

«Гомер, будь ласка, перестань. Я не можу зараз тебе слухати». Відповівши йому, я продовжувала спустошувати папку Адольфи. «Обоє перестаньте плакати і знайдіть черевик Гомера!». Я глянула на аркуш паперу, який тримала в руці, і побачила, що цей лист від учителя Адольфи.

Я так і знала, що можу пропустити щось важливе! – подумала я, розсердившись ще більше. Лист від учителя! Хто знає, коли цей лист взагалі мені пердали?Хто знає що могло б статись, якщо я б його побачила ще пізніше?

Читайте також:11 правил, які допоможуть знизити вагу без голодування і тренувань.

---

“Любі мамо і тато!

Пройшов перший тиждень в моїй новій школі.

У мене новий учитель, новий клас, новий розклад і багато нових друзів.

З усіма цими новими справами у мене дуже багато змін, і я намагаюся все запам’ятати. Коли я втомлююся, відчуваюся роздратованим або пригніченим, згадайте, як вам на вашій новій роботі доводилося пристосовуватися до всього нового. Згадайте свої страхи. І це допоможе вам зрозуміти, що я зараз відчуваю.

Ви можете мені дуже допомогти, якщо будете співчутливо вислуховувати, розуміти мене, давати підтримку, давати мені відпочити і дарувати мені багато любові та уваги.

Спасибі вам за те, що даруєте мені любов і дбаєте про мене.

З любов’ю,

Адольфа”

Часто  заклопотанні буденними справами ми  забуваємо про тих, кого любимо. Забуваємо давати їм підтримку, тепло, доброту та любов. Дратівливі та розлючені псуємо собі і всім навколо настрій. Важливо знаходити час на рідних, приділяючи їм багато уваги та турботи, а також не забувати  про теплий затишний вечір проведений їз сім’єю.