Я закрила за ними двері і пішла швиденько мамі телефонувати, поки тітонька не встигла донести їй на мене у всіх подробицях.

В суботу зранку я прокинулася ввід дзвінка у двері.

— Кого це так рано принесло у вихідний? — запитав Сергій.
Це мій хлопець, з яким ми почали жити разом кілька місяців тому.

— Доброго ранку, Натуля! А ми тобі сюрприз вирішили зробити, от в гості приїхали, — на порозі стояла моя тітка зі своїм чоловіком.

Чудовий сюрприз, нічого сказати. І такі візити не були рідкістю. Відколи я переїхала жити у квартиру, яка дісталась мені після смерті бабусі, мамина сестра завжди приїжджала до мене на час літньої відпустки. Одеса, як-не-як, море, а навіщо орендувати житло, якщо є племінниця.

Приїжджали родичі зазвичай на початку літа, поки туристів ще небагато, тому цього року ми з Сергієм майже весь червень провели закордоном. Але дарма думали, що пронесе, кінець літа — а тітонька тут як тут, наче відчувала. І завжди вони приїжджають недоречно! Я саме почала жити з хлопцем, і гостей ми ніяких не очікували.

Читайте також Ось так звичайнісінька дівчинка змогла і досягнути висот без допомоги батьків, а лише власними силами.

 

Тітка Оля з чоловіком живуть у тому ж місті, що і мої батьки, тому якось мама передала мені з ними трохи грошей, щоб якось компенсувати сидіння родичів у мене на шиї протягом кількох тижнів. Думаєте, я їх побачила? Дізналася про це від мами вже коли родичі поїхали додому.

Слідом за мною з кімнати вийшов заспаний Сергій:

— О, родичі приїхали? — здивувався він і додав, звертаючись вже до них, — Багато про вас чув… Ну що ж, заходьте, будемо знайомитися! Надовго ви до нас?

— А це ще хто, Наташка? Ти що це, мужика до себе в дім привела? Зараз я матір твою наберу, нехай знає, швиденько поїдеш назад до батьків жити! — тітка, напевне, відчула загрозу своєму відпочинку біля моря і розпереживалася.

— Та чого ти, — спробував заспокоїти її чоловік, дядя Юра, — ну доросла ж дівчина вже, хай собі водить, кого хоче. Зараз познайомимося та і якось домовимося про все. Правда, Наташ?

Ну чоловіка в дім привести у двадцять шість років — це, звісно, злочин ще той. Навіть боюся уявити мамину реакцію, якби тітка Оля таки подзвонила їй! Напевне, світилася б від радості, вона вже і сама мене постійно розпитує, чи не час заміж виходити, і коли я їй внуків народжу. Але оскільки гостей приймати мені хотілося менш за все, я вирішила піти ва-банк.

— Тітонько, ну не треба мамі, не дзвоніть — я багатозначно глянула на Сергія, сподіваючись, що він мені підіграє і допоможе позбутися родичів.

— Ви не переживайте, я ж не просто якийсь зальотний мужик, у нас все серйозно з вашою племінницею, — приєднався коханий. — Я її не ображу ніколи! Хай он тільки з дружиною нас розлучать — ми одразу весілля зіграємо, вас запросимо!

— То як це… Ви ще й одружений?

У тітки очі стали по п’ять копійок і аж заблищали. Я аж уявила, як вона продумує, скільки пліток привезе з собою до мого рідного міста і кому як буде розказувати про непутящу племінницю. Головне — маму попередити і розказати їй про нашу виставу раніше, ніж це зроблять родичі.

Я обійняла Сергія і почала розказувати, що дружина там і мізинця мого не варта. Мала такого чудового чоловіка і донечку, але не жилося їй спокійно — почала зраджувати, нагуляла від когось ще й другу дитинку.

 

— Але це нічого, я свою дитину не лишу, — підтримав мою імпровізацію Сергій, — як розлучимося, донька буде жити зі мною і Наташою, а нагуляного малого хай собі лишає і сама виховує, як хоче. Чужих дітей мені не треба. А ви заходьте, я зараз швиденько піду, товар рознесу, грошенят добуду — накриємо на стіл. Ви що будете, вино чи самогоночку?

Я легенько штурхнула Сергія ліктем в бік:

— Та що ти таке питаєш, бери і те, і друге, а по ходу вже розберемося. Як щось не піде — нам на потім лишиться, не пропаде.

Коханий швиденько надів футболку, кросівки, і вийшов за двері. Родичі ошелешено дивилися на мене і не знали, що сказати. Потім дядько таки запитав:

— А він… Що за товар він розносить, Натуль?

— Та різний, все, на чому можна заробити — порошечки всякі, таблеточки. У них з друзями бізнес невеличкий, Сєрьожка ж сам весь район не може обійти, то ділять по кварталах. А ввечері вони приходять до нас і обговорюють, як у кого справи, якого товару кому не вистачає. Організаційні питання вирішують, так би мовити, — спокійно розказувала я. — Вони в університеті разом навчалися, економічний закінчили, тому поки досить успішно все провертають, немає про що хвилюватися.

Треба було бачити ті розгублені і спантеличені погляди незваних гостей. Вони швиденько попрощалися, наплівши, що планують зупинитися цього року десь в готелі біля пляжу. Мовляв, далеко від мене на море ходити, а вік у них вже не той. А я закрила за ними двері і пішла швиденько мамі телефонувати, поки тітонька не встигла донести їй на мене у всіх подробицях.