Я завжди думала, що близнюки не тільки одягнені однаково, але і характерами схожі, але переконалася на своїх дітях, що це зовсім не так.

Чому рідна дочка так поводиться? Де ми з чоловіком допустили помилку?

Може, не у всіх виникають проблеми у відносинах з дорослими дітьми, але впевнена, що у багатьох. Але хочу розповісти про себе і своїх дочок-близнючок – Оленку і Настю, яким цього року виповнилося по 24 роки.

Читайте також Моїй бабусі 94 роки. На жаль, вона хвора, бабуся забуває, не впізнає, робить вчинки, які не контролює.

Живуть вони з нами, обидві незаміжня, працюють. Але які ж вони різні!
Я завжди думала, що близнюки не тільки одягнені однаково, але і характерами схожі, але переконалася на своїх дітях, що це зовсім не так.

Оленка завжди була спокійною, на відміну від Насті, яка до року не давала нікому спокою. Так було і коли дівчатка пішли до школи. Оленка вчилася добре, на Настуню постійно скаржилися всі вчителі, вона була грубою не тільки з однокласниками, а й з учителями.

Наші з чоловіком розмови не мали ніякого толку, дочка нікого не слухала, з сестрою часто доходило до серйозних суперечок. Нам всі говорили, що вона переросте і стане вести себе по-іншому. Але цього не сталося, зараз ця сама картина. Настя постійно всім незадоволена, робить так, як їй зручно, не рахуючись ні з ким в сім’ї.

Вчора прийшла додому з новим татуюванням, і це вже не перше. Я б ще зрозуміла, якби якесь маленьке, але ж ні, на пів руки. Може гуляти до пів ночі, і не піднімати слухавку, я ж хвилююсь, зараз таке важке життя… Вона не звикла з нами радитись, і це так сумно. Чого від неї очікувати дальше?

Я не знаю, чому так сталося. Я розумію, що в тих сім’ях, у яких молодші діти більш розпещені, але ми ж своїх виховували однаково?