“Я згарище сьогодні, крик дівчат. Наруга, мука і… нелюдська сила…”

Я сила роду, мудрість і весна,
Я чаша, я душа, я берегиня,
Я світло, я краса, я дивина,
Я відьма, я знахарка, я княгиня.

Я сіль землі святої, я земля,
Я лоно, я любов, я – жінка.
Я Божий захист, бо молитва я,
Я гордість, бо я українка.

Я смерть, я біль, бо я тепер Bійна…
Я пошматовані сини і доньки,
Я жах, я гнів, я зібрана струна,
Я вбиті нелюдом малі долоньки.

Я згарище сьогодні, крик дівчат,
Наруга, мука і… нелюдська сила,
Тією кров’ю захлинеться кат,
Бо жінка українська так веліла.

Читайте також: У РФ погрожують переселяти родини військовослужбовців у разі відмови воювати

Від матері йде сила та жіноча,
Любов – ріка, без берегів і краю,
І слово праве сказане – пророче,
Це знає кожна з нас, і я те знаю.

Я помста, я закляття, я відплата,
Зі мною рід стіною – так і буде:
Орда безславно згине, біснувата,
Нащадків проклинатимуть усюди.

Я змию кров, вгамую з часом біль…
Я знову проросту життям, заквітну…
Я вільна і нескорена, землі моєї сіль…
Я збережу їй душу, люблячу, тендітну…

Автор: Ірина Прядкіна