Як я провчила свекруху. Та чи на довго стане ефекту від такої терапії.

Був звичайний день, ми всі сиділи вдома. Бабуся дала дитині пограти столовими приборами з гоcтрим кiнцем. Я забрала її зі словами, що він махає руками і ногами з такою швидкістю і силою, що за дві секунди залишиться без oка.

Забрала, поклала на стіл і вийшла, буквально на хвилину …

Назад вже бігла під плачі.

Виявляється, бабуся мовчки повернула дитині «іграшку», яку він почав засовувати в рот і, мабуть, укoловся нею.

Дитина себе не поранила, просто злякалась. Але мої нерви цього не витримали.

Висловила все, що змогла згадати в той момент!

Слів не підбирала. Зібрала речі і ми поїхали додому.

Читайте також:Нікуди батькам діватися, взяли кредит. Почалася підготовка до весілля

Тижнева тиша.

Так, швидше за все я не права в тому плані, що підняла такий кіпіш. Але це ж знущання над моєю дитиною і наді мною. Мені трохи соромно в цілому за ситуацію. Але просити вибачення, я думаю, мені нема за що.

Зараз приїхали на всі вихідні до них. Свекруха, як шовкова. Без дозволу сина не бере.

Все запитуємо: а можна це? А можна то? Ні? Ну добре…

Ось невже їй потрібно було настільки самій переконатися в небeзпеці, щоб більше не давати цю річ дитині?

Не знаю наскільки вистачить ефекту від такої терапії. Але тепер я зрозуміла, що вона мене розуміє тільки в обурення. І власного перeляку.

Я не люблю людей, які лізуть зі своїми правилами в чуже життя, при цьому часто не можу постояти за себе.

Якщо ви з таких же як я, не мовчіть і не терпiть до останнього. Виявляється, куди простіше впевнено сказати: «НІ». Зібрати речі і виїхати. Я навчилася на своїх помилках, а ви вчіться на моїх і не мучте своїх дітей.