Якось ввечері Максим повернувся додому не один, а під руку з молодою стрункою дівчиною. Мені він заявив, щоб я негайно збирала свої речі, забирала дочку і йшла куди захочу.

Я прожила з Максимом у шлюбі більше десяти років. Здавалося, що все було добре — дочка потроху росла, у домі достаток і злагода, чоловік любив і мене і дочку, приділяв багато часу.

Якось Максим зустрів свого друга ще з університету, він запропонував йому роботу з пристойною заробітною платою, мій чоловік і погодився. Однак після цього я назавжди втратила спокій та рівновагу.

Максим почав пропадати вечорами, він разом з другом почав регулярно ходити по барах, саунах. Часом Максим взагалі не ночував вдома, став дратівливим, а коли я починала йому щось казати про це, він відповідав криками.
Максим з дочкою більше часу не проводив, це для нього було вже не цікаво. Вдома одна нудьга, інша справа з другом — нові дівчатка, розваги, п’янки.

Якось ввечері Максим повернувся додому не один, а під руку з молодою стрункою дівчиною. Мені він заявив, щоб я негайно збирала свої речі, забирала дочку і йшла куди захочу.

Я була шокована. Просила, просто благала пожаліти хоча б дочку, адже за вікно була пізня ніч. Нам нікуди було піти. Але Максимові було байдуже, він підняв дочку з ліжка і випхав нас за двері.

Ми залишилися на вулиці без нічого. На ніч зупинилися у моєї подруги, а на ранок з дочкою ми поїхали у моє рідне село. У мене не залишилося там нікого, лише бабина хата на окраїні. То був старий цегляний будинок, який потребував капітального ремонту — крізь шпарини у вікнах заходив холод, зі стелі крапала вода, дошки підлоги прогнили. Але я якось власноруч стала все лагодити підручними засобами, аби зробити хату придатною для життя.

Читайте також Свекруха заявила, що безробітний для родини не потрібен. І виставила мене за двері. Жінка мовчала.

Недалеко жила старенька сусідка, я її пам’ятала ще з дитинства. Ми почали спілкуватися, допомагати одна одній. Але сусідка невдовзі почала хворіти і не могла займатися худобою, тому попросила мене забрати усіх свійських тварин собі. Отак просто подарувала нам корову, з десяток курей, двох поросят.

З часом господарство розрослося. Ми з сином не могли їсти стільки, скільки отримували від живності. Тому я вирішила продавати сільські продукти — яйця, молоко, сир, сметану.

Я задумалась над тим, аби зробити невеликий бізнес. Тому я купила ще одну корову, почала виготовляти різні молочні вироби для продажу. Ця ідея видалася доволі прибутковою і мої молочні вироби з’явилися на прилавках кількох магазинів. Я стала справжньою фермеркою, навіть найняла кількох помічників для догляду за господарством.

Аж тут зателефонувала колишня свекруха, яка здавалося й забула про свою онучку, адже не давала про себе знати відтоді, як ми з дитиною лишилися самі. Я не хотіла з нею спілкуватися про що їй і сказала.

Але, очевидно, що свекруха і Максимові сказала, що у мене тепер все добре, є свій бізнес і гроші. Максим завжди слухався матері, тому вже за кілька днів приїхав у село.

Він побачив, що ми з дочкою живемо у гарному будинку, а не в тій старій хаті, де жили спочатку, побачив, що поруч стоїть позашляховик, що дитина доглянута, а я гарно і впевнено виглядаю. І чомусь Максим вирішив, що тепер має право втрутитися у наше з дочкою життя.

Однак він і не уявляв, що перед ним уже не його вірна і наївна дружина, а зовсім інша жінка. Я стала сильною, гордою, впевненою в собі особистістю, яка нікому не дозволить маніпулювати собою.

Максим наблизився до мене, хотів обійняти, але я відштовхнула його. Я зовсім не хотіла його бачити і говорити з ним. Тому я покликала одного зі своїх працівників і попросила: “Павло, покажи чоловікові де тут вихід, він випадково приїхав не туди”. А сама пішла геть. Як тільки я зачинила за собою двері, то розплакалася, адже ще любила Максима і хотіла, аби у доньки був батько. Але його ганебної зради я пробачити не могла. Він втратив свій шанс на прощення, коли виставив нас з дочкою за двері.