Якщо не будеш сидіти з онуком, і від мене, мовляв, допомоги не чекай на старості також. Посперечалися мама з донькою після того, образилися одна на одну, не розмовляють зараз зовсім.

– Ще цієї весни моя дочка мені так і заявила, що якщо я не допомагатиму їй з дитиною, то на її допомогу в старості можу теж не розраховувати, – поскаржилася мені якось знайома пенсіонерка Галина Степанівна. – Ось так. А нічого, що я не зобов’язана на старості ще дітям і онукам своїм допомагати? Виростила, вивчила, на ноги поставила свого часу своїми силами. Більше нікому я нічого не винна! А «заробляти» допомогу в старості у свої дітей, це взагалі щось незрозуміле зовсім для мене.

Галина Степанівна серйозно ображена після цього на свою дочку – треба ж було таке заявити своїй рідній матері, як взагалі до такого можна додуматися.

– І не треба мені допомагати значить, – образилася Галина Степанівна. – Обійдусь вже якось на старості без її допомоги. Буде мені ще моя рідна дитина умови ставити.

Читайте також: У перший день знайомства, майбутня невіска заявила мені: – Тьоть Наталя, ви все таке жирне приготували, я такого взагалі не їм. Потрібно правильно харчуватися. Я краще у вітальні почекаю, поки ви з Максимом повечеряєте

Дочці Галини Степанівни Софії трохи за тридцять. У них з чоловіком є мала дитина, їй один рік і кредит на житло виплачують. Софія зараз сидить в декреті, і грошей зараз їм зараз дуже не вистачає, відчувають вони дуже нестачу фінансів. Фірма, в якій працює чоловік Софії, по всій видимості, повільно і сумно скоро закриється, адже справи у них зараз йдуть не дуже, чесно кажучи. Прибрали всі бонуси, премії, різні додаткові виплати, люди отримують лише одну малу зарплату, без будь-яких нарахувань. Ходять розмови про те, що і на чотириденний тиждень переведуть – скоріш за все, ще й зарплату зменшать дуже, відповідно.

Чоловік Софії, як і більшість його колег, почав пошуки нової роботи, але поки без результату суттєвого. На меншу зарплату він не може погодитися, бо вони з сім’єю просто не зможуть жити на такі гроші, їм ні на що не вистачатиме зовсім.

Все спонукає саму Софію виходити з декрету і йти на роботу. Там з радістю чекають її назад, це великий плюс для жінки, що їй є куди повернутися працювати. В їх компанії зараз стартують одразу кілька нових проектів, і якщо Софія вийде працювати в найближчі пару тижнів, вона з самого початку зможе влаштуватися в робочі групи, і у неї буде відмінний шматок роботи на найближчі пару років, з перспективою кар’єрного росту.

Якщо ж зараз не вийти в офіс, а досидіти декрет до кінця, ну або залишитися вдома хоча б до двох років дитини – не факт, що потім буде така «зручна» ситуація для старту у велике життя.

Софія все зважила і вирішила, що вона має вийти на роботу, бо зараз так треба, усім буде так краще.

Але жінка звернулася до мами за допомогою, щоб вона сиділа з дитиною. Галина Степанівна постійно виручала свою доньку, часто сиділа з малим дитятком.

Але зараз у неї все таки роки немолоді, вона на пенсії і сидіти щодня з дитиною малою вона не може, буде багато хвилюватися.

По тій причині мама доньці відмовила, чого Софія, здається, зовсім не очікувала. І вона відразу серйозно заявила своїй матері – якщо не будеш сидіти з онуком, і від мене, мовляв, допомоги не чекай на старості також. Посперечалися мама з донькою після того, образилися одна на одну, не розмовляють зараз зовсім.

Софія взялася за пошуки няні, але ж вони таку високу ціну просять, що їй мало не всю зарплату потрібно буде віддати.

– Гаразд, якось впораємося ми самі, – каже Софія. – Обійдемося без бабусі. Не хоче – не треба, нехай сидить вдома біля телевізора всю свою старість. Ну, буду зарплату віддавати няньці на перших порах, ну і що? Потім якось владнається це питання. Син в садочок піде. коли підросте трішки, зарплата збільшиться, чоловік, може, високооплачувану роботу знайде. А бабуся ще попросить допомоги!

– І що, не будеш допомагати?

– А чому я повинна буду себе обмежувати, щоб комусь ще допомагати? – з сумом у голосі перепитує Софія. – Догляд за літніми батьками – це непросто. Занадто велика відповідальність. Може бути, пару раз на місяць заїжджати і привозити сумку продуктів я зможу. Але доглядати щодня я теж нікого не збираюся.