З того часу я прийняла рішення – не допомагати стареньким бабусям.

Ми з чоловіком жили в орендованій квартирі. Платити за нею й комунальні послуги було досить накладно, але якось потроху справлялися.

Аж тут раптом чоловікові зателефонувала його бабуся й попросила приїхати. Жила вона в двокімнатній квартирі сама. Коли ми приїхали в гості, баба Женя повідомила досить приємну новину: вона збирається переїхати в село, а Саші залишає цю квартиру.

«Живіть діточки, дбайте. Нічого чужим людям платити. А я в село поїду. Там природа, свіже повітря – мені буде добре».

Скажу чесно, ми були невимовно раді й надзвичайно вдячні бабусі за такий подарунок. Швидко переїхали й стали хазяйнувати. Одного разу до нас прийшла познайомитися сусідка. Це була старенька бабуся років шістдесяти (хоч як виявилося їй 75). Баба Антоніна хотіла з нами товаришувати. Жила вона сама, тож була рада будь-якій компанії.

Спілкування з цією милою жіночкою приносило мені лише задоволення. У нас виявилося багато спільного. Бабуся була веселої вдачі та часто розповідала нам анекдоти й смішні історії зі свого життя. У нас з чоловіком животи боліли зі сміху.

Читайте також Добре, що ця «талановита та тендітна квіточка» покинула моє життя

Ми багато часу проводили разом. Якось непомітно для себе це спілкування переросло у щось більше. Я купувала бабусі продукти, ліки та все необхідне за власні гроші. Допомагала робити хатню роботу цілком добровільно. Мені було приємно допомагати старенькій поки не трапився один випадок, який докорінно змінив наші стосунки.

Бабуся Антоніна трішки прихворіла і я вирішила приготувати їй бульйон. Принесла тарілку й нагодувала стареньку. Бабуся все з’їла, а потім видала, скривившись: «Не знаю за що чоловік з тобою одружився. Здається собаки їдять смачнішу їжу!»

Після цього я припинила приходити до неї в гості. Коли вона мені телефонувала й просила щось для неї зробити, я відмовляла. Старенька страшенно на мене розсердилася й почала сварити. Я не хотіла вислуховувати її скарги, тому просто перестала брати слухавку.