Хлопець кинув мене, коли я чекала дитинку. Тепер, через стільки років, коли синам-двійнятам вже по 11, він об’явилося і хоче спілкуватися з дітьми. Я – проти, категорично. А от мама мене переконує, що хлопчикам треба чоловіче спілкування.
Я зустрічалася з хлопцем ще на початку двохтисячних. Мені тоді було добре – я була закохана. Результатом любові стали хлопчикидвійнята
За сім місяців до появи дітей мене кинув хлопець. Не було ніяких сварок і з’ясування відносин. Тільки через деякий час я зрозуміла, що за півроку до розставання він до мене охолов. Віддалявся все далі і далі. А потім і зовсім покинув… Я не намагалася його втримати, на сильно милий не будеш. Телефони одне одного ми не зберегли, спілкування перервалося зовсім. у нас тоді не було.
До того ж, він переїхав кудись далеко.
Мені вже було все одно, куди подівся мій хлопець. Моїм він більше не був. Та й бачити його не дуже хотілося.
Після дітей я теж переїхала.
Було складно, але я виховала хлопчиків і виховує надалі. Допомагає мама.
І ось, через стільки років, мене через соцмережі знайшов колишній хлопець, від якого я маю своїх синочків. І відразу почав просити, щоб я дозволила йому спілкуватися з дітьми. Вмовляє, говорить, що дуже хоче виправити помилки, налагодити контакт з синами.
Він одружений, але в шлюбі у нього немає діток.
Дивно, але за ці роки мені йому навіть сказати нічого. Просто заблокувала його і все. Навіть не хочеться спілкуватися. Коли побачила від нього вхідне повідомлення, то чомусь таке дивне відчула, немов вляпалася туфелькою в гімно, а відмити не можу.
Одним словом, я – проти, категорично, щоб він з’являвся в життя хлопчиків. А от мама мене переконує, що їм треба чоловіче