За те, що з рідним онуком сидить, мама з вас гроші бере? Та ще й чітко сказану зарплату?

– Світлано, а в тебе ж дитина зовсім маленька, по-моєму, так? – розмовляли на зупинці молоді дівчата, що вийшли з розташованого неподалік офісної будівлі.

– Ага, син Іллюша. Два з половиною роки. А що?

– Все хочу запитати, хто у тебе з сином сидить, поки ти працюєш? Няню взяли?

– Ні, не няню! Моя мама сидить. Приїжджає до нас кожен день з ранку, ввечері їде, коли я або чоловік додому приходимо. Весь день Іллюша з нею. Мама гуляє з ним два рази в день, годує, займається. Робить все, що потрібно! Я спокійна – все-таки син не з чужою людиною…

– Мама? Пощастило тобі! Молодець яка твоя мама, респект їй. Зараз далеко не кожна бабуся візьметься ось так, на постійній основі, сидіти з маленьким онуком… Це ж така праця! Тим більше, для людини у віці!

– Напевно, не кожна. Але з іншого боку, вона ж не безкоштовно сидить. Ми їй зарплату платимо…

Читайте також І я голосно обурювалася, як можна так загадити місце, де самі ж і відпочивають. На виході з галявини в ста метрах є сміттєві баки — невже так важко туди донести?

– Стривай, як це? За те, що з рідним онуком сидить, мама з вас гроші бере? Та ще й чітко сказану зарплату? І багато платите?

– Так, бере… Платимо менше, ніж справжній няні, звичайно. Домовилися. Це набагато нижче за ринок…

– І хто це придумав?

– Мама сама запропонувала… Рік тому мене покликали вийти з декрету на дуже хороших умовах. Якраз синові стукнуло півтора року і гроші були потрібні. Ми хотіли няню шукати, а мама каже – навіщо вам чужа людина? Дитина маленька. Давайте, каже, я буду у вас замість няні, все одно планую йти з роботи, будете платити мені, а не чужий тітці… Ну ми з чоловіком порадилися і погодилися. Особливо після того, як на кількох прийшли по оголошенню потенційних нянь подивилися.

– Гмм, ну, не знаю… Мені свекруха трохи допомагала з донькою, які не на постійній основі, так в разі форс-мажору. І жодного разу не заїкнулася про гроші. Навіть якби ми стали давати, вона б відмовилася і дуже образилася. Та й я б була в подиві і образі, по крайній мірі, в глибині душі. Рідні ж онуки! Як можна?

– Ну, з одного боку, я теж спочатку була трохи в ступорі. Але… Гарну няню за такі гроші ми б точно не знайшли. Мама – людина відповідальна, я їй повністю довіряю. Гроші, знову ж таки, краще платити своїм, ніж віддавати чужим. Рік пройшов, політ нормальний. Так що вийшов не найгірший варіант для всіх!