Запитала дитина у Бога перед народження дуже мудрі слова. От, що Бог відповів

Якось за день до свого народження дитина запитала у Бога:
– Я не знаю, навіщо йду в цей світ. Що мені там робити?
Бог відповів:
– Я подарую тобі ангела, який завжди буде поруч з тобою. Він усе тобі пояснить.
– А як я зрозумію його, адже я не знаю його мови?
– Ангел буде вчити тебе. Він охоронятиме тебе від усіх бід.
– Як і коли я повинен повернутися до Тебе?
– Твій ангел скаже тобі все.

– А як звуть мого ангела?
– Неважливо, як його звуть, у нього багато імен. Але ти для початку називатимеш його – мама.
Отож, одного разу добрий Бог вирішив створити… маму. Шість днів та ночей Він роздумував і експериментував. Та ось з’явився ангел і каже:

– Ти стільки часу тратиш на неї!
– Так… Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна складатися зі 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити. Її поцілунок має лікувати все – від зламаної ноги до розчарування в коханні. Також вона мусить мати шість пар рук.
Ангел похитав головою і недовірливо спитав:
– Шість пар рук?
– Не в руках проблема, – відповів Бог, – а в трьох парах очей, що вона повинна мати.
– Аж стільки! – скрикнув ангел.

Бог ствердно кивнув. Потім додав:
– Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: «Що ви там робите, діти?», навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару – на потилиці, щоб бачити те, що не мала би бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який попав у халепу: «Розумію, сину, і люблю тебе».

Читайте також: Шлюб Дмитра дав тріщину, він вирішив не мовчати

– Господи, – сказав ангел, – вже пізно, йди відпочивати.
– Не можу, – відповів Господь. – Вже майже закінчую.
Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.
– Надто ніжна, – сказав, зітхаючи.
– Але витривала! – відповів Господь із запалом. – Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.
– Вміє думати? – спитав ангел.
– Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.
Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.
– Тут щось стікає, – сказав здивовано.
– Так, це – сльоза, – відповів зі смутком Бог.

– А для чого вона? – спитав ангел.
– Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль…
– Господи, Ти – справді геній! – вигукнув захоплено ангел.
Тихим голосом Бог прошепотів:
– Правду кажучи, це не Я створив… ту сльозу…
Бог не створив сльозу то чому ми їх творимо?