Жінка намагалася догодити свекрусі. Тільки чим більше вона намагалася, тим більше невдоволення викликала.

Жінка щотижня очікує на приїзд свого сина та онуків. Однак візити ці нетривалі і їй ніколи не залишають онуків.

Справа вся в тому, що в її житті була лише одна значуща людина. Її свекруха. У молодості, будучи родом з села, вона з подругою приїхала в місто. Жили на квартирі, там то вона і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком.

Петро був трохи старший Оксани Іванівни і жив по сусідству зі своєю матір’ю, братами і сестрами. Він був старшим сином і тому, замінивши молодшим батька, був єдиним працюючим членом сім’ї.

Коли Оксана і Петро одружилися, він їй відразу запропонував переїхати. Однак Оксана, бачачи сльози свекрухи і розуміючи, що позбавляє сім’ю єдиного годувальника, відмовилася. На що Петро відповів “потім будеш жаліти і плакати, але вже буде пізно”.

Перейшовши жити в будинок чоловіка, Оксана була – прислуга. Після роботи готувала на всіх їжу, прала, прибирала. Всіляко намагалася догодити свекрусі, похвала свекрухи стала сенсом її життя. Тільки чим більше вона намагалася, тим більше невдоволення викликала.

Читайте також Ох вже ці свекрухи. Я теж днями вислухала від своєї. Виявляється, вона звинувачує мене у невірності.

З часом у них з Петром народився син, однак це тільки погіршило ситуацію. Адже він був зайвим в будинку, де було троє неповнолітніх дітей свекрухи, зайвий крик її дуже дратував. Тому коли Петро поїхав працювати на деякий час за кордон, свекруха наполягла, щоб дворічного Олежика здали в інтернат.

І Оксана погодилася, адже свекрусі і так важко, а тут ще вона зі своєю дитиною.

Петро повернувся додому аж через 3 роки, і одразу ж забрав сина додому. В цей час він і вирішив будувати свій будинок, свекруха вмовила розділити ділянку навпіл, щоб син був поруч. Минув час, свекруха пішла з життя, тільки Оксана продовжувала допомагати, спочатку братам і сестрам чоловіка, а потім і його численним племінникам. Позбавляючи при цьому свого власного сина практично всього.

Закінчивши школу, Олег поїхав вчитися, і після, отримавши освіту, повернувся в рідне місто, але не в рідну домівку. Після того як з життя пішов Петро, Оксана віддала будинок одному з племінників чоловіка, сама ж перебралася в його однокімнатну квартиру. Крім сина, який так рідко приїжджає, більше до Оксани Іванівні ніхто не ходить. І вона щиро обурюється на свою молоду невістку, яка щиро намагається їй догодити.