Зі своїм причепом нікому не потрібна – це я вже звикла, і мене це скоріше смішить.

Частенько в інтернеті я стикаюся з цією дискримінацією матерів-одиначок з боку чоловіків.

Ну, той факт, що в інтернетах мені не соромляться нагадати, що я б / у і зі своїм причепом нікому не потрібна – це я вже звикла, і мене це скоріше смішить.

Засмучує інше. Будь-яка моя спроба проявити ініціативу в спілкуванні з чоловіком розцінюється як «хоче повісити свого спиногризів на чужу шию» або «кидається на всіх підряд від безвиході» – хоча мені окрім флірту і приємного проведення часу і не потрібно нічого особливо.

Забавно спостерігати, як чоловік ось тільки що стелився, але ось дізнався, що у мене дочка – і не може слів знайти, щоб швидше втекти. При цьому, матеріально я незалежна, є своє житло та стабільна робота.

Грошей нема в кого не прошу і мені їх цілком вистачає на життя. А чоловіка шукаю не спонсора, а супутника життя близького по духу.

Недавній випадок так взагалі вбив, в соціальних мережах мережах до мене став підкочувати немолодий уже чоловік, та ще й одружений.

Читайте також:Прости, я не приходив, бо я одружився

Я делікатно відповіла відмовою на його пропозицію познайомиться ближче. у відповідь він мені написав, та кому ти взагалі потрібна, стара (на хвилиночку мені 34 роки), негарна, та ще й з причепом.

Типу я ще й радіти, повинна, що на мене такий лисуватий кадр з пивним черевцем, як він, звернув увагу.