Але я не можу переступити через себе, хоч і дуже сильно люблю сина. Хоча він ні в чому не винен.

Нічого не передбачуваало біди. Зранку ми з сином поїхали у поліклініку. Ні ні, все добре, просто нам потрібно було взяти довідку в садок про те, що дитина здорова. Зайшовши в поліклініку дитина кинулася у натовп дітей, а я сів на лавочку. Черга перед нами була просто величезна.

Від нудьги я почав переглядати і гортати карту. Медична карта нітрохи мене не розвеселила: стандартні аналізи, прийоми, комісі. Цікаво було тільки розвиток дитини до року, де помісячно вказувалися нові навички нашого синочка. Перечитавши все це декілька раз, я звернув увагу на цю сторінку, її я зазвичай ніколи не читав – це була виписка з пологового будинку.

Я вирішив добре її вивчити, адже в черзі мені ще довго прийдеться сидіти, група крові дитини, от що мене зацікавило найбільше. Мій погляд знову кинувся на групу крові. Я сидів і не міг нічого ніяк зрозуміти. Справа в тому, що у моєї дружини і у мене перша група крові, а у нашого сина? Друга?

Читайте також: Я мрію про власний будинок за містом, про велику родину, але планувати своє життя і свої витрати в таких умовах просто неможливо.

Поцікавившись цим у інтернеі я переконався, що такого бути не може. Це не мій син. Я був просто ошелешений, які у мене були відчуття тай взагалі, що я відчував. Приїхавши додому, я одразу ж усе розказав дружині. Вона не стала суперечити мені, одразу зізналася, просила пробачити, намагалася мені ще щось пояснити, давила на те, що сина я виховую вже 4 роки.

Але я не можу переступити через себе, хоч і дуже сильно люблю сина. Хоча він ні в чому не винен.