Як і багато дівчат, я завжди хотіла вийти заміж за хлопця з квартирою, тому що свого житла у мене немає. Але заміж я вийшла за Богдана не з розрахунку. Житло зіграло важливу роль, але не вирішальну. Я просто побачила і зрозуміла, що він – надійна, порядна людина, з нього буде хороший чоловік. На сьогоднішній день ми разом вже чотири роки, є син, і я жодного дня не пошкодувала, що вийшла за нього заміж.
Гроші у нас є, житло теж, мені захотілося другу дитину – а чому б ні? І тут з’ясовується, що квартира не його, і тим більше не наша. Її купили його батьки, на який вона і записана. Напевне таким чином, вони вирішили забезпечити житлом сина, убезпечивши його від втрати квартири при розлученні. Але чому я цього незнала, чому від мене це приховувалося?
Чоловік вибачався за обман, просив, щоб я робила вигляд, що не знаю про це, бо це батьки перед одруженням просили його не говорити мені. Але як він не розуміє, що не тільки я, але і він не є тут господарем. Що продати цю квартиру в разі необхідності, щоб купити будинок за містом, як мріяли, ми не зможемо.
Читайте також: Смачний салат із скумбрії гарячого копчення та горіхів
Проблема ще й у тому, що у чоловіка є старша сестра, якій батьки купили таку саму квартиру, але на кого оформили, навіть він не знає. А раптом вони вирішать забрати його квартиру назад, якщо потрібні будуть гроші чи захочуть подарувати дочці, що тоді? Як можна бути таким спокійним і наївним?
Я мрію про власний будинок за містом, про велику родину, але планувати своє життя і свої витрати в таких умовах просто неможливо.