Бабуся заповіла нам квартиру. Не багато не мало – 40 метрів квадратних.

Ми з Оксаною росли не розлий вода. Дивились одні і ті ж мультики, слухали однакові казки. Були найкращі подругами. А виросли – абсолютно різними особистостями.

Я екстраверт, домагаюся своїх цілей. Вона – інтроверт, чекає від життя чудес, проти течії не пливе.

Читайте також На п’ятнадцятому році шлюбу Ігор якось дивно змінився.

У 20 років я вийшла заміж за ровесника у якого вітер в кишенях гуляв. Так і на море хотілося, і одягнутися красиво. Але ми поставили собі за мету – власна квартира.

На однушку збирали довго і складно, додали грошей і взяли двушку. Трійка з’явилася у нас через пару років, ми купили її не напружуючись. За цей час у нас з чоловіком з’явилося 2 дітей.

Сестра вийшла заміж в 28 років, все відтягувала момент. Хотілося довше спати, яскравіше розважатися, не обтяжувати себе роботою і брудними пелюшками. Її чоловік загруз в кредитах, але оплачує їх вона. Могли б кредит собі дозволити, якби напружилися. Але живуть на орендованій.

Бабуся заповіла нам квартиру. Не багато не мало – 40 метрів квадратних.

Я виступила за те, щоб її розділити і кожна з нас візьме гроші.

– Я думала, ми в ній з Віталіком будемо жити, – сказала Оксана.

– Ні, ми квартиру будемо ділити, – твердо відповіла я.
– Ну у вас же є житло, навіщо вам гроші? А нам знімати набридло!
– У мене двоє дітей, про них теж подумати треба» – заперечила я.
– Вони можуть з вами жити до 18 років. А мені зараз жити ніде,- мовила сестра з сумом в голосі.

Чоловік мій в наші справи не втручається, а я в розгубленості – як вчинити? Сестра – рідна людина. З таким чоловіком вона все життя буде поневірятися по орендованим кутах. Але хто винен, що вони не хочуть напружуватися і діяти? Половина квартири – значна сума, як раз на кредит вистачить.

Але сестра починає спекулювати на почуттях – давай не будемо нічого продавати, все таки пам’ять про бабусю.