Aби свекрусі було приємно… Тітка вона, звичайно, непроста, з нею син рідний, і той не може ужитися.

У сестри день народження скоро, питаю, що тобі хочеться, що подарувати? А вона – мені, мовляв, найкраще конвертик з грошима!

Тільки ось якщо гроші подарувати, вона ж знову витратить на себе, а на сім’ю! Дітям черевики купить, або за світло заплатить, або ще якусь дірку в бюджеті заткне. Руки сверблять купити їй що-небудь таке. Але як, якщо вона конкретно гроші попросила?

 

Читайте також Я залишилася удвох з начальником, в одній кімнаті, а чоловік спокійно поїхав додому.

– Ну, ну ти скажи, що це цільові гроші, саме на подарунок їй! Дітям черевики нехай вони з чоловіком з зарплати купують…

…На дивані в невеликої перукарні сиділи дві клієнтки в пластикових шапочках на волоссі, мабуть, давні знайомі. Подруги коротали час в бесіді.
– Із зарплати вони кредит платять понад усе!… А вже що залишається – то на життя. Але останнім часом щось туго у них йде, в минулому році спочатку вона кілька місяців без роботи сиділа, потім чоловік. Тільки-тільки ось влаштувався і вони почали більш-менш зводити кінці. Хоча все одно живуть в режимі економії. Мандарини ось, наприклад, тільки дітям бере і то поштучно, уявляєш?

– Та нічого особливого, так багато живуть! Особливо хто з нуля, сам, без допомоги батьків на квартиру заробляє. Нічого зайвого не купують, економлять, у всьому собі відмовляють, кожну зайву тисячу несуть в банк. А як інакше? Нічого, зате потім буде своя квартира!

– Ага, буда в мурашнику вікнами скількох років економії. Вже і життя пройде і діти підростуть, нічого солодшого морквини НЕ ївши. Прикро! У неї свекруха, знаєш, дуже небідна жінка. Живе в трикімнатній квартирі одна, три квартири простіше здає, плюс пенсію отримує. Як сир у маслі катається, грошей у неї кури не клюють. Тітці трохи за шістдесят, з салонів не вилазить, уявляєш? Вбирається, подорожує по закордонах…

– Хм. А син з родиною дітям на мандарини по штучці викроюють і на подарункові гроші черевики купують?
– Та ось так. Не склалися у них стосунки. Я Катька говорила, мовляв, тобі прямий резон є зі свекрухою порозумітися. Доклади зусиль. Гордість свою і зарозумілість, кажу, засунь подалі. Усміхнулася, помети хвостом, подзвони сама, перша, поцікався геть, як вона до Відня злітала. Повосхіщаться її манікюром. Вибачся зайвий раз…

– За що вибачатися-то?

– Так все одно за що! Аби свекрусі було приємно… Тітка вона, звичайно, непроста, з нею син рідний, і той не може ужитися. Владна, авторитарна, є одне правильне думка – тільки її, і більше нічиє…

– Ось ще, принижуватися перед такою, хвостом помсти…
– Ось і Катька моя так говорить.. А я б принижувалася, знаєш, через квартиру. Знайшла б підхід, завжди можна це зробити. Десь дурепою прикинутися, десь не зрозуміти, чи не розчути. Так, не завжди приємно це. Набагато простіше ніс задерти, не спілкуватися з важким людиною і гордо піти в захід. Але чоловіка шкода, який працює на двох роботах зараз, світу білого не бачить, і дітей, що ростуть в бідності …