Чекала ввечері дзвінка з подяками, я ж старалася, як не як! А дочекалася лише криків.

Взагалі не розумію, чому Іванна Йосипівна незадоволена? Вона ж сама поскаржилася, що у її чоловіка зі шлунком проблеми, ось я і вирішила допомогти, поки вони на процедурах в лікарні. Прийдуть, а тут така приємність їх чекає.

Я не полінувалася, взяла на роботі вихідний, з вечора поцупила у чоловіка ключі від батьківської квартири, в магазин заїхала, всяких вітамінів накупила. Приїхала до свекрухи додому, викинула з холодильника все шкідливе, зварила овочевий суп і картопляне пюре на воді, рисову кашу без молока і масла, рибу в духовій печі приготувала.

Читайте також З того часу, як батьки вийшли на пенсію, вони в прямому розумінні цього слова, руйнують мою сім’ю.

А скільки я сміття винесла? Два пакета тільки з холодильника! Жирнюща сметана, майонез, кетчуп, плов, гострих соусів вісім банок і пляшок. Ковбасу копчену теж в смітник відправила, борщ на копчених ребрах в унітаз вилила – зовсім Іванна Йосипівна про здоров’я чоловіка не думає! Не дивно – їй просто ніколи: весь вільний час вона нам з Валерієм допомагає, про нас піклується, зовсім себе не шкодує.

Після себе все помила, посуд весь в одну шафку склала, а то там такий безлад був: посуд, крупи, макарони – все в перемішку. Виделочку до виделочки, ложечку до ложечки. Все зробила, як найкраще…

Рукавички, по дорозі куплені, в яких посуд мила, там на раковині залишила – у віці свекрухи треба піклуватися про шкіру рук. Може, треба зовсім засіб для миття посуду викинути? Наступного разу куплю гірчичний порошок, баночку красиву знайду, пересиплю. Ох і Іванна Йосипівна зрадіє!

В унітаз пахнючку для свіжості приліпила. Йоржик викинула – старий і брудний, вирішила, що раз не буде йоржика в будинку, то свекруха собі новий і красивий купить.

Постіль попрасувала, а то м’яте все на ліжку лежало. У шафі прибрались, одяг за кольорами розсортувала. Штори в спальні зняла, в пральну машину поклала – прийде з роботи, випере.

Килимок з передпокою теж в смітник відправила, на його місце вологу ганчірку постелила. Так робити мене Іванна Йосипівна сама навчила: я куплю додому новий килимок в передпокій, вона до нас прийде, коли нас вдома немає, килимок викине і ганчірку на його місце мокру кине. А у самої вдома килимок лежить. Непорядок!

Оглянула плоди своєї праці. Зрозуміла, що чогось не вистачає. Згадала, як улюблена і мудра мама чоловіка моїми парфумами по нашій квартирі бризкає, щоб пахло приємно. Так само зробила. Тільки флакончик у неї маленький був, після мене там парфуму на денці залишилося. Ну нічого, зате в квартирі свекрухою смачно пахне, так ніяких духів для цього шкодувати не варто

Чекала ввечері дзвінка з подяками, я ж старалася, як не як! А дочекалася лише криків. Але ж Іванна Йосипівна сама говорила, що у них в сім’ї так прийнято. Що про близьких треба дбати! І про мене вона дбала: всі мої мереживні жіночу штучки на бавовняні замінила, адже мені ще онуків їй виховувати.

Або ось ще було якось: ми з Валерієм з роботи приїхали, в холодильнику індичка лежить, а сала, яке моя мама прислала, немає.
Іванна Йосипівна, хвала цій турботливій жінці, постаралася. Сало ж шкідливе, індичка корисна.

Зрештою, могла я добором за добро відплатити? Адже скільки разів таке було: прийдемо додому, а там свіжий суп, сорочки чоловіка випрасувані, в шафі висять, підлога помита, килимок викинутий. Себе Іванна Йосипівна не шкодує, цілу суботу нашому господарству присвячує.

А я зрозуміла! Вона засмутилася через те, що я допомогла їй всього один раз. Нічого, я виправлюся, обіцяю! Буду так старатися, як у себе вдома жодного разу не намагалася.