З того часу, як батьки вийшли на пенсію, вони в прямому розумінні цього слова, руйнують мою сім’ю.

З того часу, як батьки вийшли на пенсію, вони в прямому розумінні цього слова, руйнують мою сім’ю. Батьки вийшли на пенсію майже одночасно. Вони надзвичайно активні для свого віку, і в цьому й проблема. Їм нудно. Після багатьох років віддаванню себе роботі вони раптом не знають, що робити з вільним часом.

Ми живемо з батьками в маленькому селі за пару кілометрів від обласного центру. Моя рідна сестра вийшла заміж в Херсонську область, там з чоловіком і дітками й живе, до батьків приїжджає дуже рідко.

Читайте також Мама моя все життя працює в нашому райцентрі в магазині продавщицею.Мені соромно

З батьками ми живемо близенько. Їхня хата знаходиться буквально в п’яти хвилинах ходьби від нашої. У нас вже є діти, які досить дорослі, 10 і 14 років, тож ми з Василем з нетерпінням чекали, що нарешті зможемо пожити трохи для себе.

Але мої батьки постійно відвідують нас, вони приходять до нас з незначними проблемами, хворобами а в більшості випадків, щоб вчити нас життя. Раніше їхні візити були раз два в тиждень, це було терпимо. Зараз вони з нами майже щодня.

Вони чекають, коли ми повернемося з роботи, і негайно біжать до нас. Вони п’ють каву, чай і сидять, розмовляють чи читають газету. Я приходжу з роботи втомлена, часто з покупками, і, перевіривши домашнє завдання, йду без задніх ніг відпочивати. Спочатку ярозуміла, що мені потрібно приділяти увагу батьками, вони ж вже не молоді, але згодом мені це набридло, я вирішила просто працювати під час їх відвідувань, а не сидіти і вислуховувати їхні скарги.

На даний час у нас щодня вдома є батьки, які бурчать, що про них ніхто не дбає. Діти перебувають у підлітковому віці, і, крім того, у них багато захоплень та інтересів, тому вони тікають з дому, як тільки можуть. Мій чоловік чим раз, тим пізніше приходить з роботи, і я навіть не здивована. Мені також було б не приємно, щоб мій свекор і свекруха були в нашому домі щоразу, коли я відчиняю двері будинку.

Мій шлюб розпадається на моїх очах, але батьки не хочуть цього розуміти. Я намагалася їм пояснити свою ситуацію, що так жити не можна, але обурення батька та плач матері про те, що вони все своє життя присвятили нам, а я така невдячна, не хочу їх бачити на старість літ…

Правда в тому, що вони мені справді дуже допомогли. Коли діти були маленькими, а мій чоловік був на заробітках в Чехії, коли у нас не було грошей, коли мені потрібна була допомога з нянями. Я в розпачі. Я справді не знаю, що з цим робити.