Дідусь, який найбільше цінував час – проведений із сусідською дитиною.

У маленькому  містечку жив самотній старий. По сусідству з ним жила сім’я: мати з маленьким сином. Хлопчисько вважав сусіда своїм другом – часто бігав до нього, старий розповідав мудрі історії, пригощав цукерками, жартував з ним, грав в ігри…

Через деякий час, хлопчик виріс, і поїхав вчитися у велике місто. Там у нього з’явилася дівчина, цікаве життя. У нього зовсім не було часу, щоб згадати про будинок, відвідати матір і свого старого друга.

Одного разу хлопець отримав лист – мати повідомляла, що сусід помер. Хлопець заплакав, адже старий дарував йому добро і турботу, багато чому навчив, фактично замінивши батька, якого у хлопця ніколи не було. Він помчав попрощатися з чоловіком.

Після церемонії прощання, хлопець вирішив зайти в спорожнілий сусідський будинок, де проводив своє дитинство. З обстановки нічого не змінилося: всі речі лежали так, як і багато років тому. Але, він не побачив одного важливого предмета…

Він згадав, що на столі завжди знаходилася дерев’яна шкатулка. Старий зберігав в ній щось, що було для нього «найціннішим на світі» (так він завжди пояснював хлопчикові), але тепер цієї скриньки хлопець не побачив. Він припустив, що її забрав на пам’ять хтось із родичів старого.

Через деякий час, хлопець повернувся до своїх справ, але тепер, все частіше згадував старого друга. Минуло трохи подій з дня смерті старого, як хлопцеві доставили посилку Відправником значився старий-сусід! Хлопець з хвилюванням відкрив її. Всередині, загорнута в стару газету лежала та сама, дерев’яна шкатулка!

Читайте також:Притча, яка навчить не відкладати розв’язання проблеми на потім.

Тримаючи цінну для старого річ, руки хлопця тремтіли, він заглянув в неї. Там знаходилися кишеньковий годинник, на який було нанесене гравірування: «Спасибі тобі, за той цінний і щасливий час, що ти приділяв мені».

З очей хлопця текли сльози, і він зрозумів, що для старого «найдорожчим і цінним на світі» був час, який він проводив поруч зі своїм маленьким другом. Вже після, юнак багато чого зрозумів, і став більше приділяти часу та увагу своїй матері, а в майбутньому – коханій дружині і дітям.

 

Мораль:

Ця притча – про найцінніше, що є в житті. Найцінніше, що можна подарувати комусь – це наш час, адже ми віддаємо те, що не зможемо вже повернути ніколи. Часто ми не правильно використовуємо його. Витрачаємо на різні дрібні речі, які нам зовсім не потрібні. Дуже важливо вміти використовувати час належним чином. Приділити найріднішим людям час, щоб вони ніколи не сумнівались у вашій турботі та любові.

Любіть своїх близьких, адже вони саме ті люди, без яких наше життя буде просто неможливе.