Добро яке змінює світ

Коли ми розчаровуємося в людях і житті, думаємо про найгірше, часом трапляються події та зустрічі, які повністю перевертають наше світосприйняття …

Британський письменник Бернард Хейр повідав, як в критичний момент життя добрий вчинок незнайомої людини назавжди змінив його життя.

Це було в 1982 році, коли він був 24-річним бідним студентом. Якось увечері Бернарда розшукувала поліція, однак він не відкрив двері, побоюючись, що його збираються виселити з гуртожитку за борги. Потім хлопцеві прийшла в голову думка, що цей візит міг бути пов’язаний з його матір’ю, яка останнім часом погано себе почувала.

Читайте також Невдачі — це частина нашого життя

Зателефонувавши додому в Лідс, він дізнався, що мати дійсно у тяжкому стані і навряд чи переживе цю ніч. Бернард помчав на вокзал, але не встиг на останній поїзд до Лідса. Тоді він сів на поїзд до Пітерборо, хоча на пересадку до Лідса той запізнювався на 20 хвилин.

У Бернарда більше не було грошей на пересадку до Лідса. У розпачі Бернард готовий був доїхати на поїзді до Пітерборо, а там викрасти машину, вкрасти гроші або дістатися цієї ж ночі автостопом до будинку.

Машинально він подав провіднику квиток, той пробив його і залишився стояти поруч. Бернард виглядав перелякано, від сліз у нього були червоні очі.

– У вас все гаразд?

– Звичайно, в порядку. І, взагалі, яке ваше діло?

– Ви виглядаєте надто пригнічено. Можу я чимось вам допомогти?

– Так, ви б могли звалити звідси і зайнятися своїми справами.

– Якщо у вас є якісь проблеми, я тут, щоб допомогти. За це мені платять.

Бернард зрозумів, що позбутися провідника зможе, якщо чесно йому все розкаже. Після його сповіді провідник висловив своє співчуття і покинув вагон.

Через 10 хвилин він повернувся і повідомив: «Послухай, як тільки ми прибудемо в Пітерборо, біжи на першу платформу що є сил. Поїзд до Лідса чекатиме тебе там ». Бернард дивується: «Що ви маєте на увазі? Поїзд запізнюється або що?»

Поїзд не запізнюється, пояснив провідник. Просто він зв’язався по рації з Пітерборо і попросив затримати поїзд на Лідс до приходу Бернарда.

«Всі будуть сердитися через тривалу затримку, але зараз це не має ніякого значення. Їдь додому, і хай благословить тебе Господь », – напучував провідник студента.

Бернард кинувся слідом за провідником, намагаючись його чимось віддячити. Провідник на це йому відповів: «Якщо ви дійсно хочете мені подякувати, в наступний раз, коли побачите когось в біді, допоможіть йому. І якщо цей хтось захоче віддячити вже вас – скажіть йому те саме, що і я. Цього буде достатньо”.

Бернард встиг побачити свою матір . Думаючи про неї, він кожен раз згадує провідника. За словами Бернарда, він відплатив своєму доброму провіднику вже тисячі разів. Натомість він просить людей лише продовжити справу цієї людини, ім’я якого він навіть не знає.