Я 25 років працювала на підприємстві з виробництва меблів. Робота була важкою, не жіночою, але я справлялася. От недавно мене викликав до себе начальник. Працювала я сумлінно, тож подумала: мабуть, нарешті вирішили відмітити мою важку працю якоюсь премією. Відмітили, нічого не скажеш, але не премією, а скороченням.
Читайте також Колишня Олега продовжує тероризувати нас вже біля п’яти років.
У мене сім’я, хворі батьки, син навчається на останньому курсі. У моєму віці влаштуватися на іншу роботу практично неможливо. Тому я вирішила податися працювати на місцевий ринок.
Що ж мене чекатиме на пенсії? Марно плекати надії – мінімалка. Тому до всіх моїх проблем додалася ще одна: почати відкладати гроші на старість.
Сподіваюся, хоч діти допоможуть. Як-не-як, я їх виростила, вивчила. Не залишать же вони стару матір напризволяще. Я звичайно вимагати нічого не буду, але раптом що, легше жити, якщо є на кого розраховувати у важкі часи.
Гірко розуміти, що життя прожите марно. Добре, що Господь діток подарував, хоч якась радість. Однокімнатна квартира, старенька машина – це всі мої життєві досягнення. Треба і за це дякувати. Руки, ноги на місці, тож нічого скаржитися. Та всі ці думки не допомагають, коли усвідомлюєш, що попереду нічого кращого не буде.
Для тіста : * борошно (1100 г) * львівські дріжджі пресовані (80 г) * цукор…
А ти стоїш, ти так стоїш далеко І дні несуть у вирій журавлі, Вже рік…
Після розлучення у мене був важкий період і постійне відчуття страху залишитись без чоловічої уваги.…
Країна-агресорка Російська Федерація намагається приєднати тимчасово окуповані території України. Наразі загарбники проводять активну підготовка до…
Звільнення Херсона стане кінцем диктаторського режиму президента Росії Володимира Путіна. Після програшу йому не вдасться…
Коли я вчилася в школі, моя вчителька з мови вважала, що я маю лінгвістичні здібності,…