І ось зараз ці двоє дорослих людей сидять на шиї у своїх мам і сперечаються, кому дістануться гроші за дитину, яка ще й не появився навіть.

Є у мене сестра. Нещодавно вона вийшла заміж, бо чекала дитину. Так, так, саме тому вони з чоловіком і одружилися.

Трохи про її чоловіка. Йому 35 років, не був одружений, жив з мамою. Освіта 9 класів школи, в армії не був (відкосив по здоров’ю). Працював то охоронцем, то двірником, то вантажником. Від бабусі йому дісталася квартира, яку вони з мамою здавали, на це і жили.

Коли він зустрів мою сестру, він їй прямо сказав, що вона йому подобається, тому що молода і цікава. Через місяць відносин вона дізналася, що чекає дитину

Чоловік і його мама були шалено щасливі. Відразу вирішили, що жити молоді будуть в бабусиній квартирі. Змусили сестру звільниться з магазину (вона там касиром працювала), стали готуватися до весілля.

Підготовка закінчилася, коли вже пристойно було видно живіт. Але не в цьому суть. Весілля було дуже скромне, тільки рідні.

На цьому торжестві я і дізналася, що чоловік сестри теж звільнився з посади сторожа і тепер ремонтує якісь побутові прилади за гроші. Крім того грошима їм допомагали обидві мами (в 35 років ось прям саме те у мамки гроші брати).

Сестрі скоро чекає дитину і тут між подружжям розгорається неабиякий скандал. Чоловік їй сказав, що появиться дитина і нехай шурує на роботу, а він з дитиною в декреті сидіти буде. І тоді він згоден дитини прописати у своїй квартирі, а інакше не пропише і її годувати не буде.

Тобто думка у мужика така – всі декретні він буде отримувати на свою картку, а дружина в цей час нехай повертається в магазин.

Сестра в шоці, вона теж не горить бажанням працювати. І ось зараз ці двоє дорослих людей сидять на шиї у своїх мам і сперечаються, кому дістануться гроші за дитину, яка ще й не появився навіть.

Я запропонувала сестрі все оформити на себе і після появи малюка поїхати до батька в село, там рік побути на свіжому повітрі. Батько їй допоможе з доглядом, а чоловіче нехай за цей час подумає про все.

Читайте також: Значить, висіти на шиї у моїх батьків і є за їх рахунок – це в порядку речей, а об’єднувати бюджети і оплачувати своє житло – це складно. Всі гроші мама забрала

Вона поки нічого не вирішила, в розгубленості. Але я перебуваю в шоці. У нас в родині ніколи не сперечалися, хто сидить з дитиною. Може я відстала від життя? У моєму розумінні все-таки чоловік повинен забезпечувати сім’ю в більшій мірі, ніж жінка. А тут ось воно як зараз.

Недавно її з немовлям виписали і допомогти їй приїхала її мама. І тут почалося.

Теща активно підганяв зятя, щоб він йшов влаштовуватися на роботу, а дружина його нехай оформляє дитячу допомогу. Але для оформлення належних виплат потрібна прописка, а моя сестра прописана в селі, а не в місті. Тобто чоловікові треба б її прописати у себе в квартирі.

Але він не збирається цього робити, тому що вважає, що вона збирається відібрати у нього квартиру.

Квартира до речі однокімнатна, маленька і взята в кредит ще до шлюбу. Сплачує мама цього ледачого сина.

Що стосується роботи, то він заявив, що за пару гривень працювати не буде і немає такої роботи в нашому провінційному місті. При цьому освіту у нього – 9 класів місцевої школи.

Тому, на його думку, сестра повинна перевести малюка швидше на штучне харчування, і повернутися на роботу в магазин. А він оформить на себе всі посібники і буде сидіти з дитиною.

Теща різко проти такої позиції, сестра поводиться як прибулець. Але їй можна пробачити, у неї стрес післявсього.

Моя мама запропонувала такий вихід: нехай сестра з немовлям їде на півроку в село до батька, там все своє, тепло і світло, та й батько-пенсіонер допоможе. А цей ледачий, нехай залишається в своїй квартирі один і шукає роботу.

У підсумку, всі взяли тайм-аут. Теща поїхала до себе, попередньо закупивши малюкові і молодій сім’ї продуктів на два місяці вперед, ще й грошей їм на картку поклала. Коротше всі свої заощадження залишила, шкода їй дочку. Зять продовжує шукати роботу-мрії, сестра поки далеко десь.

Не знаю, що буде, коли вони проїдять залишені тещею гроші, боюся це буде швидше, ніж два місяці.