Кілька місяців тому я зробив свій вибір: зізнався у всьому дружині і поїхав до коханки.

Мені 31 рік. 10 років тому я зустрів чудову дівчину, яка допомогла мені впоратися з цілою купою були проблем, які у мене тоді були, емоційно підтримала. Я закінчив інститут, влаштувався на хорошу роботу, став успішно підніматися кар’єрними сходах. Ми з Олею одружилися.

Сімейні стосунки у нас завжди були відносно рівні, Оля дуже спокійна і вравноважена людина. Траплялися дрібні сварки, але не більше. Скажу також, що колишня дружина на роботі мала хорошу посаду, фінансових проблем ми не відчували.

Нас завжди оточували надійні друзі, ми жили в своєму заміському будинку. Хороша машина, син-розумник, влітку йому 10 років буде.

Читайте також Сім років тому мій чоловік Артем, вже майже колишній, пішов до іншої жінки. Вони почали жити на нашій дачі. Дитину тієї жінки він не прийняв, і вони відправили його до бабусі, її мами. Я цього не розуміла!

Я не знаю, чого мені стало не вистачати, мабуть. якогось вогню у відносинах з дружиною. Почуття поступово стали суто побутовими, хоча і вкрай комфортними.

Трохи більше півроку тому я зустрів у відрядженні дівчину, пробули з нею 3 дні і я закохався по-справжньому!

Ми стали таємно зустрічатися в іншому місті, благо приводи виїхати у мене по роботі знаходилися. Я зрозумів: Люся – жінка мрії, та, з  якою я хочу прожити і прокидатися поруч решту життя!

Кілька місяців тому я зробив свій вибір: зізнався у всьому дружині і поїхав до коханки.

Все нажите залишив Олі і синові, платив хороші аліменти, разом з цим і не виплачену іпотеку. Грошей колишній дружині вистачає, але без аліментів їй буде не особливо солодко, скоріше, навпаки.

Почали оформляти розлучення, і я готувався до нового весілля. Перевівся по роботі в місто, де ми тепер з новою дружиною живемо.
Все склалося гладко, зіграли маленьке прекрасне весілля, приїхали мої друзі, батьки, всі одне одному сподобалися, адже моя нова дружина просто вогонь – красива, розумна, любить мене, у неї чудове почуття гумору. Дійсно, все склалося добре.

Буквально тиждень тому до мого осліпленого новим життям мозку стало доходити, що ж я накоїв насправді.
Я зруйнував життя своєї колишньої дружини, яку досі кохаю! Почав розуміти, що вона пережила…

Зруйнував життя свого сина, хоч ми з ним продовжуємо спілкуватися в міру можливості і в інтернеті. і в реальності бачимося.
А ще мене починають гризти сумніви, відсутня якась віра в щасливе майбутнє моєї нової сім’ї. Взагалі складно описати, що твориться на душі.

Моя нова дружина не розуміє, що зі мною відбувається, я перестав розмовляти, посміхатися, в очі дивитися їй навіть не можу…
До того ж, Люся виявилася зовсім не ідеальною, не такою, як показала себе! Лінива, готує н смачно, надто переймається своєю зовнішністю і одягом, дуже багато грошей на себе витрачає. Мене таке не влаштовує!

Купився на її вогонь, тепер дуже жалкую.
Поговорити з нею відверто – страшно, сам не розумію, як їй це все сказати.
Я шалено сумую за нею, своїм сином, за друзями, домом, котом, за всім своїм минулим життям. Нинішня дружина дуже мене любить, але розумію, що дітей я вже з нею народжувати не хочу, а вона про це не знає, як їй про це сказати – теж не уявляю.

Одним словом, щастя зі мною Люся навряд чи побудує.
Другий день, у мене, дорослого мужика котяться сльози, коли залишаюся десь на самоті з собою, від злості до самого себе і від безсилля… Не знаю, як далі жити з усім цим, правда. Як впоратися з цими емоціями, я не знаю.
Ось така моя життєва історія, сумна і дурна… Всі друзі вважали нас з Ольгою еталоном щасливої родини, між собою говорили:
«Ось які вони молодці, яка у них міцна сім’я, ось на кого треба рівнятися!»