Мені 43 роки, я зустрічаюся з чоловіком вже трохи більше року, а йому всього 40 років. Останнім часом він в жартівливій манері натякав, що можна було б нам одружитися і жити разом.

Мені 43 роки, я зустрічаюся з чоловіком вже трохи більше року, а йому всього 40 років. Останнім часом він в жартівливій манері натякав, що можна було б нам одружитися і жити разом. Тобто прямої пропозиції не було. Я навіть не заперечую, що мені могло здатися, і ніяких таких намірів у нього немає.

Але я задумалася, мені потрібно вирішити це питання для себе особисто заздалегідь, на випадок, якщо пропозицію він все таки зробить.
Так склалося, що раніше у шлюбі я не була. Але я не страждаю з цього приводу, мене все влаштовує, в цілому я задоволена свої життям. Залицяльники були, але якось не склалося.

 

Читайте також Я вийшла заміж за давно розведеного чоловіка. У нього від першого шлюбу залишився син. Свекруха ту дитину дуже любить.

 

З дітьми теж все однозначно, їх немає, і вже не буде. Ця тема складніша, але тут теж все ясно. У мого партнера був недовгий шлюб, знаю, що його доньці 16, він платить аліменти. Теж довгий час живе сам.

Ми зараз з ним «зустрічаємося» в форматі 2-3 рази в тиждень. Сходимо в кіно, повечеряємо, потім він залишається у мене. Вихідні найчастіше проводимо разом, можемо на риболовлю разом з’їздити, хобі у нас таке. Я у нього ніколи не залишаюся, і взагалі бувала в його квартирі всього пару раз.

Тут ще ось що треба пояснити. Я працюю віддалено з дому (я програміст), живу в просторій новій квартирі, з хорошим ремонтом. Мій друг живе в однокімнатній, в хрущовці, яка начебто залишилася йому у спадок від родича. Це я до того, що я не піду жити до нього, якщо раптом ми вирішимо жити разом. Це б сильно погіршило мої умови життя.

Напевно, хтось скаже, що я меркантильна. Але зрозумійте, мені вже не 18, у нас склалися хороші відносини, ми навіть, напевно, споріднені душі, але «метеликів в животі» і «зносу даху» від любові тут уже немає, як в молоді роки.