Мені лиш дуже образливо в душі, що рідні сини, у яких ми з чоловіком вклали все, що могли – на схилі літ про мене повністю забули.

Я залишилася сама. Спочатку я працювала, а потім мене сильно почали турбувати болі в ногах. Біль був настільки сильним, що ходити на роботу мені ставало важче, та й взагалі по дому пересуватися було теж не легко. Тоді я звільнилася.

І знаєте, я просто не розумію, як наші пенсіонери можуть вижити на таку мізерну пенсію. Я от ледве кінці з кінцями стягую. Комунальні послуги і всякі таблетки і інші лікарства – відбирають майже цілу пенсію. На продукти залишаються сльози. Так і перебиваюся то хлібом, то вівсяною кашею, то картоплею.

Читайте також Сашко був категорично проти дітей і коли кохана сказала, що чекає на дитину – ця звістка його обурила і розгнівила

А мої сини зовсім про мене забули. Ні, вони приходять часто, але ніколи не поцікавляться чи я маю що їсти, чи потрібна мені якась допомога.

Старший син, той який прокурор – постійно плаче, що не має грошей. Тільки от машини він міняє дуже часто, я не встигаю запам’ятати їхнього кольору. Він дуже скупий, це я помітила по тому, що своїй дочці від першого шлюбу він зовсім не допомагає.

Другий мій син – заробляє не погано, от тільки все, що заробить витрачає. Витрачає його дружина і донька. Вони скуповують дорогі речі, такі як норкові шуби (різних кольорів і довжини), дизайнерське взуття, подорожують постійно. А він лишень працює на них. Мені допомагати також не намагається.

Єдина моя поміч – онука старшого сина від першого шлюбу. Ця дитина ніколи не питає чи мені щось потрібно, вона стабільно раз в тиждень приходить вгості із повним пакунком продуктів, допомагає із прибиранням і обіймає. Мені, звичайно ж приємна її турбота, але з іншої сторони мені буде не приємно, що я беру ці речі у дитини, яка лиш влаштувалася на роботу.

Я вже і сваритися з нею почала, щоб вона припинила це робити. Мені лиш дуже образливо в душі, що рідні сини, у яких ми з чоловіком вклали все, що могли – на схилі літ про мене повністю забули.