Моєму захвату і повазі до цієї маленької героїні немає меж, тому що тільки вона була здатна врятувати хлопчика, і зробила це, навіть бувши готовою віддати власне життя.

За свою лікарську практику чого я тільки не бачив. Іноді в житті трапляється таке, у що я сам ніколи не зміг би повірити, якби не був свідком.

Такий випадок трапився і минулого місяця. Працюю я дитячим хірургом і саме на моїй зміні ввечері доставили дуже  хлопчика — він мав десятки пеpеломів, частина з них — відкриті, тому втpaтив багато кр0ві. Разом з ним  приїхали батьки і старша сестричка. Саме від них я згодом дізнався, що ж трапилося.

Сім’я їхала на відпочинок у гори, але через погані погодні умови стан дороги був жахливим і вони потрапили в аварію. На щастя, дівчинка і батьки майже не постраждали, тільки страшенно перелякалися, а от хлопчику пощастило менше. За словами матері, удар прийшовся саме на праві дверцята заднього пасажирського сидіння машини — туди, де сидів син…

 

Читайте також Продала вона все по проханню доньки, а як тільки жінка віддала доньці гроші – стала різко непотрібна.

 

— Володимир Андрійович, у нас пр0блема, — звернулася до мене медсестра, — результати показали, що у хлопчика друга група крові, але у нас зараз немає її в банку.

Я розумів, що без переливання крові хлопчик не має шансів, а оперувати необхідно було терміново. Першими, у кого ми перевірили кров на групу, бути мама і тато, але у них обох виявилася третя група крові. Таке трапляється рідко, тому на межі відчаю ми перевірили кров сестрички — друга негативна, як у хлопчика.

 

Коли я підійшов, мама і сестричка  хлопчика були в сльозах, а батько тримався з останніх сил. Присівши до дівчинки, я запитав, як її звати і розказав все як є:

— Твій братик дуже постраждав , Євочко. Ми маємо зробити йому операцію, але щоб пережити її, йому потрібна кров. Єдиний вихід — це взяти кров у тебе, вона ідеально йому підходить. Ти хочеш допомогти твоєму братику вижити, Єво?

Дівчинка затихла на кілька секунд, глянула спочатку на матір, потім на тата і відповіла:

— Я хочу. Навіть якщо буде боляче, я хочу, щоб Діма жив.

Батьки підписали згоду, і коли підійшла медсестра, щоб провести Єву в маніпуляційну,вона підійшла до батьків, обійняла їх міцно-міцно і сказала:

— Татку, я дуже тебе люблю! Дякую, що навчив мене їздити на велосипеді, і купував те величезне морозиво влітку на морі, — скільки сміливості і рішучості було у погляді цєї маленької дівчинки. — Матусю, ти у мене найкраща у світі, я тебе так люблю!

Медсестра провела дитину в маніпуляційну для забору крові, а я побіг в операційну — не можна було баритися, час спливав. Операція тривала до самої ночі, але завершилася успішно, хлопчик вижив. Я пішов до ординаторської провідати його сестричку, яка відпочивала там після здачі крові, і подякувати їй за сміливість.

— Ти така молодчина! — щиро похвалив я Єву. — Все пройшла добре, завдяки тобі Діма буде жити.

— Дякую вам, лікар. А мене скоро не стане? — запитала дівчинка.

— Сподіваюся, що ні, хіба що коли пройде дуже багато років і ти будеш старенькою бабусею.

Відверто кажучи, я не одразу зрозумів, чому Єва запитала , але розпитувати не мав сил через виснаження після важкої операції. Наступного ранку батьки Колі та Єви прийшли подякувати мені за врятоване життя сина і все розповіли.

 

Як виявилося, сестричка була впевнена, що коли віддасть кров для одужання свого братика, сама не буде жити. Ось чому вона так прощалася вчора з батьками… Все стало на свої місця.
Моєму захвату і повазі до цієї маленької героїні немає меж, тому що тільки вона була здатна врятувати хлопчика, і зробила це, навіть бувши готовою віддати власне життя.