На вихідні діти просять мене посидіти з двома внуками, кажуть, втомлюються і хочуть побути удвох. Я не проти. З рідною кровинкою, завжди рада, а от чужа дитина мені не потрібна.

І як тепер жити, уявлення не маю.

Перш ніж брати заміж жінку з дитиною, варто сто разів подумати. Так я вчила свого сина, але у нього ж любов! А мені тепер, як бути?

Молодший син одружився на жінці з позашлюбною дитиною. Ми не в змозі допомагати молодим, нехай все самі заробляють. Син із сім’єю орендує квартиру недалеко від нас.

Дружина його подарувала нам онука і сидить вдома в декреті. На вихідні просять мене посидіти з двома дітками, кажуть, втомлюються і хочуть побути удвох. Я не проти. З рідною кровинкою, завжди рада, а от чужа дитина мені не потрібна.

Невістка взялась за шантаж, каже мені, беріть обох дітей, а то і рідного онука не дам бачити. А навіщо мені ще й чужа дитина, у мене і своїх онуків п’ятеро. Ну ні так ні. Я шантаж не люблю і на нього не піддаюся, хоча онука люблю і спілкуватися дуже хочу. Невістка звернулася до моєї другої невістки, дружини старшого сина, мовляв, давай разом будемо так робити зі свекрухою і зовсім онуків не давати.

Нікуди вона не дінеться, скучити за дітьми, і ми свого доб’ємось. Дружина старшого сина навідріз відмовилася і все розповіла моїй дочці. А дочка – мені. Але я мовчу, нічого не розказую. Невістка доросла людина, і сама повинна розуміти, кому і що можна говорити, а кому ні.

Зверталася невістка за допомогою і до моєї дочки, зовсім розум втратила, щоб допомогла вплинути на мене або побути недільною нянею сама. Донька не проти няньчити, але тільки свого рідного племінника і то не часто і не довго, у неї і своя малеча є. Чужу дитину приводити в свій будинок, сім’ю та до своїх дітей вона, теж, не хоче.

Читайте також:Батькам не сподобався наречений, і вони відмовились робити весілля.

Невістку такий варіант знову не влаштовує. Прийшла вона в суботу з дітьми і влаштувала скандал. Думала, що хоч так свого доб’ється. Розповідала, що діти один одному брат і сестра і їх не можна розлучати, аж сльозу пустила. Але мені то все одно на її сльози і істерики.

Я тут до чого? Сама нагуляла, сама і виховуй. Я ж не винна, що у дівчинки немає ні тата, ні інших бабусів з дідусем. Батьки невістки теж не хочуть приймати цю дівчинку. Вони свого часу вмовляли доньку позбутися її і попереджали, що дитини, народженої поза шлюбом не приймуть.

Так хто ж їй винен, що вона не послухала і по-своєму зробила? Сама накоїла, сама і розбирайся з цим. І що ж за дочка у неї, якщо та усіма способами намагається сплавити її до чужих людей? Ось я і дала пораду невістці “перш ніж скандалити і наводити порядок в родині – краще піди до психолога і розберися, що у тебе за ставлення до своєї дочки. Може, все-таки, ти сама винна?”.

Вона образилася і нагрубіянила мені. Та мене її образи не цікавлять, але ось внука і сина шкода. Адже попереджала сина. Тепер чекаю, коли з невістки пиха спаде. Мені чужі діти не потрібні, мені і своїх достатньо. Як все це пояснити їй, я не розумію.