Насправді дуже соромно зізнаватися в таких речах. Часом я і сам собі огидний, але не знаю, як все це припинити.

Ми з дружиною в шлюбі вже 10 років, у нас підростає син. Так сталося, що ми живемо під одним дахом з її мамою. У тещі свій будинок, цілком пристойних розмірів.

Після весілля ми планували трохи пожити з батьками, а потім з’їхати. Але якось закрутилися: то діти (мама завжди поруч і допоможе), , а потім хвороба тестя, і тут вже тещі потрібна була підтримка.

Загалом, як ви розумієте, ми влаштувалися в цьому будинку остаточно.

Я, правда, кілька разів намагався натякнути дружині, що нам краще жити окремо, але вона і чути нічого не хоче.

Каже, будинок великий, місця всім вистачить, та й допомагають вони один одному.

Читайте також: Насправді нерозділеного кохання не буває. Любов – це завжди взаємне почуття. Любов творча, вона привносить в життя відчуття щастя, а не страждання. 

Я в загальному щось не проти жити великою і дружною сім’єю. Тільки ось з «дружною» у нас проблеми.

Дружина і теща постійно мене пилять. Вони буквально по крупинках розбирають кожен мій крок, і кожен раз виявляється, що «можна було б зробити і краще».

Спочатку це робила тільки теща, і я з цим мирився – ну, ревнощі, все таке.

Але потім підключилася і дружина. За прикладом матері вона постійно мною незадоволена. Я людина неконфліктна і насправді дуже люблю свою дружину і синочка. Тому мені простіше промовчати і погодитися.

Але мої «дівчата», мабуть, вважають це моєю слабкістю і з радістю користуються цим. І найприкріше, що часом це відбувається на очах у сина. Він же буде вважати мене безпорадною істотою.

Я вже і сам часом вважаю себе «ганчіркою». Але що я можу зробити? Лаятися з дружиною і тещею я не хочу. Ніяк не збагну, як «без шуму і пилу» поставити їх на місце?