Невдовзі дівчина пішла, а на моєму обличчі можна було прочитати невдоволення

Ми з чоловіком познайомилися під час навчання в медичному університеті. А ось після його закінчення ми вже побралися. Потім обоє довго проходили інтернатуру і ледве зводили кінці з кінцями через малі доходи.

Грошей на своє житло, звичайно ж, не було. І як добре, що мої батьки ласкаво запропонували нам жити з ними. Це значно спростило наше життя, адже мама постійно допомагала з їжею і прибиранням, поки ми цілими днями пропадали на роботі.

Читайте також Хитрий хлопець хотів обдурити дівчину і відібрати у неї квартиру

Пройшло трохи часу, ми змогли назбирати достатньо грошей на власну квартиру, зробити там сучасний ремонт. А коли зрозуміли, що заробляємо достатньо для хорошого життя, то зважилися на народження маленької принцеси, Софійки.

На роботі ми були разом. Завжди обідали у лікарняній їдальні і обговорювали якісь моменти з життя лікарів. Нещодавно у наше хірургічне відділення прийшла нова медсестра, яка допомагала моєму Дмитру на операціях.

Одного разу наш звичайний обід перервала ця медсестра, Марія. На мій подив, вона заговорила лише до Діми і він мило відповідав їй, розповідав про тяжку операцію, яку йому потрібно буде виконати за декілька днів. Навіть сказав про особливості хвороби і складність оперування через запущеність. Та от Маша не вдавалася у подробиці, перевела розмову в розважальне русло, а мій чоловік бадьоро її підтримав. Мені здалося, що між ними зав’язався якийсь особливий діалог. Можливо, навіть було трохи флірту з обох сторін.

На мить я замислилася про наші стосунки і зрозуміла, що давно наші розмови не були такими насиченими і веселими. Ми завжди обговорювали пацієнтів, новини, сімейні проблеми, побут, спільну донечку. Як давно я не чула з його вуст ласкавих, ніжних слів.

Невдовзі дівчина пішла, а на моєму обличчі можна було прочитати невдоволення. Та от Діма розпливався у посмішці і коли я запитала, з якого часу він обрав собі в найкращі подруги Машу, він просто відсахнувся і пішов у свій кабінет.

За декілька днів після цього я зробила зауваження медсестрі з поста, бо вона відволіклася і пропустила дзвінок, а у відповідь я почула фразу, яка змусила мене задуматися на весь день:

«Можливо, Вам потрібно пильнувати свого чоловіка, а не колег?»

Я довго мучилась в роздумах, а на наступний день наважилася підійти до цієї медсестри і запитати прямо, що вона мала на увазі. Вона не стала нічого приховувати , а відразу розповіла мені про підозри колективу. Мовляв, всі помітили, що Дмитро Михайлович часто проводить час з новою медсестричкою Марією.

Щоб не мучити себе, підійшла до чоловіка і запитала про це, та у відповідь отримала лише злісні фрази про те, що йому цікаво говорити з молодим спеціалістом, який може похвалитися новими знаннями. Не зрозуміло лише, які знання може дати медсестра досвідченому хірургові?!

Ще через кілька днів я побачила знову їх двоє на сходах. Вони ніжно трималися за руки і мене перетрусило від думки, що він справді мені зраджує. Дика параноя вхопила мене і я, як підліток, почала займатися шпигунством, відстежувати дзвінки і повідомлення в телефоні Дмитра.

Напередодні новорічних свят я знайшла в шафі з одягом чудову золоту каблучку з камінчиком. Так зраділа, що чоловік вирішив порадувати мене, що забула про всі підозри і недомовленості.

Традиційно ми поїхали на корпоратив. Всі веселилися, випивали і танцювали, а я тішила себе думками, що завтра під ялинкою знайду подарунок мрії. Танцювати не хотілося, їсти вже теж, тож вирішила, що час додому. Людей було багато і знайти Діму було непростим завданням. Довго блукаючи між танцюючими людьми, вирішила, що він в кабінеті і попрямувала туди.

Підійшовши до дверей, почула якісь дивні звуки і лише за декілька секунд зрозуміла, що там відбувається . Я впізнала голос Маші, а потім подумала, що це могла чути не лише я. Затримавши дихання, відчиняю двері і бачу цю «чудову» картину. Найперше помічаю коробочку з колечком. Все-таки, воно було не для мене.

Так гірко стало на душі. Ні слів, ні емоцій. Мовчки викликаю таксі і їду заплакана додому. Сказати чоловікові, що бачила їх? Цього робити не хочу, бо тоді доведеться розривати шлюб, а я не зможу вже жити без нього. Тож просто чекаю, коли Дмитро награється і повернеться до сім’ї.