Одна жінка рік переписувалася з чоловіком і все так закрутилось завертілось, що виникли почуття. Їм обом по п’ятдесят, але ж вік не має значення.
І чоловік купив Олі( так її звали) квиток, запросив до себе на море. Винайняв їй квартиру. Розумно, практично, гідно. Квитки оплатив, звісно і зустрів при зустрічі.
І якось так вийшло, що вони дуже сподобалися один одному і вживу. І у цій квартирі стали вмить разом жити. Неначе створені вони один для одного, трохи втомлені від розчарувань, трохи стомлені життям, зате з досвідом, ну і звичайно вже не дуже молоді люди.
Тиждень все було ідеально ніби вперше закохались, все як у фільмах. А потім вони посперечалися про політику, що не кажи, але таку тему в парі взагалі не можна заводити, але вже що сталось то сталось. І розсварилися в пух і прах. У Миколи навіть руки затремтіли, і він сказав щось образливе у розпалі суперечки.
Оля почервоніла від гніву, закричала: “Добре! Зараз побачиш!” – вийшла на кухню і почала шукати зворотний квиток, це вже була остання капля. Сидить і шукає в телефоні, руки теж трусяться. Вона вирішила ні хвилини не залишатися тут, на морі, з цим консерватором і посіпакою влади.
Читайте також:Притча прощення. Звідки проблеми в нашому житті.
Шукає жінка, шукає, а квитки дорогі, жах. І немає підходящого, все з пересадками. Оля тицяла пальцем в екран, шукала, сльози закипали на очах… Вона завтра ж поїде геть!
А потім Оля встала, подумала, зрозуміла все, відклала телефон. Пішла в кімнату до Миколи і сказала: “Йди в магазин по буряк, Колю. Я борщ варитиму. М’ясо розморозилося. Йди давай, і сметану не забудь купити!”
Микола пішов у магазин. Оля приготувала найсмачніший борщ, який Коля коли небудь пробував. А потім Оля дивилася на сплячого Миколу і думала, що є один час. А є інший. Час грюкати дверима і йти геть, плакати, хвилюватися, викидати гроші і стосунки на вітер – він минув.
Життя – воно взагалі швидко минає. Воно не занадто довге, наше життя. Безглуздо витрачати його на сварки і обурення. Ліпше шматочок, який залишився, витратити на любов. На щастя. На кохану людину. Жаль, що вони зрозуміли це так пізно. Але ніколи не буває пізно, завжди можна все виправити, головне вірити і робити все можливе заради цього.
Так і жили Оля і Микола, разом і сварились і любились, але головне, що разом.
Для тіста : * борошно (1100 г) * львівські дріжджі пресовані (80 г) * цукор…
А ти стоїш, ти так стоїш далеко І дні несуть у вирій журавлі, Вже рік…
Після розлучення у мене був важкий період і постійне відчуття страху залишитись без чоловічої уваги.…
Країна-агресорка Російська Федерація намагається приєднати тимчасово окуповані території України. Наразі загарбники проводять активну підготовка до…
Звільнення Херсона стане кінцем диктаторського режиму президента Росії Володимира Путіна. Після програшу йому не вдасться…
Коли я вчилася в школі, моя вчителька з мови вважала, що я маю лінгвістичні здібності,…