Оксана розцвіла – кілька місяців жити без нагляду ненависної свекрухи, та коли Свекруха повернулась виставила Оксану за двері

У матері є пес Федька. Зазвичай мама забирала Федька з собою. Але собака зовсім старенький став – п’ятнадцятий рік йому йде, для собаки це вже похила старість. А нині Федька залишився вдома, під наглядом мого молодшого брата і його дружини, яка невзлюбила Федька з першого погляду.

Дружина брата, Оксана, кілька разів намагалася умовити мою маму віддати собаку в притулок або приспати. Не знає Оксана, що в чужий монастир зі своїм статутом не ходять, і дуже образилася на відповідь мами:

– Він – члeн моєї сім’ї. Ти ж нікого зі своїх родичів в старості НЕ поведеш на усипляння? Чому я повинна?

Так ось, мама поїхала, Оксана одразу розцвіла – кілька місяців жити без нагляду ненависної свекрухи, що ж може бути краще? Так, Оксана вважає, що моя мама її спеціально нищить, але, чомусь, так і продовжує жити в маминій квартирі, навіть не рухаючись з приводу оренди чи кредиту.

Мама забула банки вдома. Вона попросила сина привезти їй забуту сумку.

– Мама, чому я? – закотив очі брат.

– Ти – головний їдець! Як лечо банками навертати – ти найперший. А як банки відвезти, то чому я?

– Мене Оксанка з’їсть і не подавиться, ти ж знаєш. Юльку попроси. – сказав брат.

Мама подзвонила Юльці, тобто мені, і просила вже мене. Я трохи не розуміла маму – все одно вони їй знадобляться не скоро. Але ось їй потрібні були ще вчора. Я зітхнула, викроїла вільний вечір і поїхала до брата за банками. Я планувала поєднати приємне з корисним: і банки мамі відвезти, і в лазні у мами попаритися зі своїм сімейством.

До брата вирішила піднятися одна, сумка, я сподівалася, що не дуже важка – впораюся. Зайшла в під’їзд і обімліла: між першим і другим поверхом, біля батареї, була обладнана лежанка. І спав на лежанці Федька. Учуяв знайомий запах, а може – почувши знайому ходу, Федька спробував радісно замахати хвостом. Сил встати на лапи у нього не було.

– Федір Іванович, а ти як тут? Підемо, віднесу тебе додому.

Читайте також: Батьки мого чоловіка не хочуть допомогти нам фінансово, я сказала чоловікові, що не дам його батькам бачитися з нашою дитиною.

Я акуратно взяла на руки щупленьке тільце пуделя і піднялася на третій поверх. Постукала я ногою, каюсь – руки були зайняли. Відкрила мені Оксана. Побачивши Федька у мене на руках, вона роздратувався:

– Ти навіщо сюди цю шавку принесла? Поверни назад, де взяла! Він паскудить! У квартирі смepдить! І взагалі, раз така жаліслива, до себе забирай!

Вона виставила в під’їзд сумку з банками і зачинила двері. Я забрала Федька в машину, потім повернулася за банками, паралельно дзвонячи мамі.

– Як – в під’їзді? Вигнали? Безсоромні! Залишила їм найдорожче. Не треба мені банки, я сама заберу, ввечері приїду. Візьми поки Федьку до себе, приїду – заберу! – мама плакала від жалю до Федька.

Мама, приїхавши, насамперед виставила Оксану. Брат спробував заступитися за дружину:

– Мама, ну куди ми підемо? Проти ночі? Подумаєш – собаку в під’їзд переселили, не на вулицю ж!

– Куди ви підете? Так он – в під’їзді лежанка лежить, там і розташуйтеся! Ви живете в моєму домі, ні копійки не сплачуючи ні за що! На всьому готовому! Я просила про одне – доглянути за Федором Івановичем! Твоя дружина його вигнала з мого дому! Ось буде у вас своя квартира – робіть що хочете! – кpичaла мама.

– Вам що, собака дорожче онуків? Раз так, то ви їх більше і не побачите! – обурювалася Оксана.

– Нічого cтрaшного, якщо ти так вирішила – так тому і бути. Зрештою, онуки у мене є не тільки від сина. – не піддалася мама на шантаж. – А вигнати чужy хвoрy старy тваринy з чужого-же дому – не дуже шляхетний вчинок.

Звідки я все це знаю? Так брат з Оксанкою і дітьми до мене припхалися. З порога почали:

– Нас через тебе твоя ненормальна мати вигнала, на оренду у нас грошей немає. Так що жити ми будемо в тебе!

Так-так, на думку Оксани я повинна була забрати собі Федьку або здати в притулок. А не дзвонити мамі. Я їх теж не пустила – навіщо мені такі нахабні родичі. Я й так їм допомогла – подзвонила однокласниці колишній, у неї кімната є в гуртожитку, і брату з дружиною пощастило – вона виявилася вільна. Ще вдалося домовитися про відстрочку платежу за оренду. Тільки, здається мені, своїм дзвінком я підклала однокласниці свиню. Хоча, можливо, я і помиляюся.