Ось так і живу з чоловіком, а люблю іншого і що з цим робити не знаю.

Всякі ситуації бувають в житті. Одні сім’ї живуть в мирі та злагоді, інші – сваряться і постійно шукають компроміси, треті – взагалі не відповідають загальноприйнятим стандартам. До останнього типу відносить свою сім’ю Маргарита.

– Коли мені було шістнадцять років, я закохалася в одного хлопця. Він був трохи старший, жив в нашому дворі. Через деякий час Денис, так звали цього хлопця, зауважив мою симпатію і запропонував зустрічатися. У нас була справжня любов, ми не розлучалися.

Але потім життя моєї сім’ї склалася так, що ми переїхали в столицю, майже за дві тисячі кілометрів від рідного міста.

Перший час ми з Денисом зідзвонювалися і переписувалися, мріяли про те, що після закінчення інституту він приїде до мене. А потім мій коханий кудись пропав. Я дуже переживала, плакала, мама вмовляла мене відпустити цю любов, але я так і не змогла.

Коли мені виповнилося двадцять два, я познайомилася з Юрою. Він був дуже добрий, вихований, з хорошою і заможної сім’ї.

Батьки і подруги переконували мене, що Юра – відмінний варіант для створення сім’ї, я і сама розуміла це, але я ніяк не могла полюбити його. Моє серце, навіть через роки, було зайнято Денисом, я продовжувала любити його.

Перше кохання для багатьох людей є найяскравішим епізодом молодості. А відбувається це не тому що той самий об’єкт любові був ідеальний, а тому що людина вперше в житті відчув певні емоції і відчуття.

Згодом в пам’яті стираються негативні моменти, залишаються лише приємні спогади, навіть, якщо любов була не зовсім взаємної або закінчилася не так, як хотілося б.

Читайте також: Я знову закохалася в колишнього чоловіка через роки після розлучення

– З Юрою мені було спокійно і затишно, але ці почуття так і не переросли в любов, тому, коли він зробив мені пропозицію, я довго сумнівалася.

Батькам все ж вдалося вмовити мене, і я прийняла пропозицію в надії, що вже будучи в шлюбі зможу полюбити чоловіка. Ми з Юрою одружилися. Час минав, а я так і не відчувала до нього почуттів, схожих на ті, які відчувала до Денису.

Я постійно мучила себе за помилку, мені було шкода Юру, який намагався для мене, але нічого з собою вдіяти не могла. Все ускладнилося через два роки, коли я випадково зустріла Дениса.

Моє серце було готове вистрибнути від радості в той момент, воно то порахувало, що муки закінчені, але все виявилося складно: Денис був одружений і мав двох маленьких синів. Я розуміла, що разом ми бути не зможемо, але була щаслива тільки від того, що мій коханий тепер поруч.

Ми схильні ідеалізувати своїх перших коханих. Якщо любов залишилася в минулому, то при зустрічі через багато років часто виникає почуття розчарування. По-перше, життєвий досвід змінює людей, по-друге, ми самі стаємо старше, мудріше і починаємо помічати ті вади, яких не бачили раніше.

Якщо ж любов не пройшла, як у випадку з Маргаритою, то мозок просто відключає аналіз і залишає образ коханого незмінним, не помічаючи того відбитку, який залишила на людину життя за пройдені роки.

– Денис жив через дві вулиці від мене і ми стали часто зустрічатися, гуляти разом, розмовляти. Я відразу пробачила то зникнення улюбленого багато років тому, хотілося жити і любити зараз. Але ейфорію від зустрічей з коханим швидко змінив здоровий глузд: що толку від цієї любові, якщо ми обидва не вільні?

Я не уявляла, що буде з Юрою, якщо я його кину, та й ніяк не хотілося руйнувати сім’ю Дениса, адже там двоє малюків.

Мені важко далося це рішення, але я перестала відповідати на дзвінки Дениса. Перший час мене дико ламало. Я не могла дивитися на Юру, він мене дратував своєю любов’ю і турботою, хотілося кинути все і втекти в ліс, сховатися від усіх і вся.

Довелося дуже постаратися і взяти себе в руки. Любов до Дениса так і не пройшла до цього часу, хоч з того часу пройшов вже рік. Ось так і живу з чоловіком, а люблю іншого і що з цим робити не знаю.