Помічаючи все це, Андрій почав по-справжньому боятися своєї дружини, хоч і був не боягузом

Чоловік був в розгубленості, і не розумів, навіщо його кохана взагалі вийшла заміж за нього. Йому здавалося, що це частина якогось підступного плану.

Чому він так вирішив? Адже всі навколо вважали його дружину доброю, відкритою і чуйною людиною. І він так вважав, поки вони не одружилися.

Жінка виявилася дуже розумною, прагматичною, розважливою. «Бачу ціль – йду до неї, щоб мені цього не коштувало», було головним девізом її життя.

Андрій дивувався, як його дружині вдалося влаштувати все таким чином, щоб її колегу, яка заважала – не просто звільнили з роботи, а й посадили до в’язниці за те, чого вона не скоювала. У цей момент йому здалося, що його дружина навіть не зазнала почуттів совісті і сорому.

Одного разу, вона помстилася своїй подрузі за те, що та наговорила щось погане про неї друзям. Дрібниці на зразок, з ким не буває.

Але дружина Андрія вивідала про коханця подруги, вибрала момент, коли вони перебували поруч, і зателефонувала її чоловікові, попросила під’їхати за потрібною адресою. У підсумку, скандал і розвід.

Вона домагалася звільнення офіціанток, якщо їй не подобалося обслуговування. Не переносила дітей і тварин. Хіба добра і чуйна людина вчинить так?

Читайте також  Паша часто з ностальгією згадував, як добре він жив до дружини та дітей. Спокійно після роботи грав в свої улюблені комп’ютерні ігри.

Помічаючи все це, Андрій почав по-справжньому боятися своєї дружини, хоч і був не боягузом і завжди міг постояти за себе.

Міг постояти за себе у вуличній бійці, але як вести себе в таких ситуаціях з дружиною? Йому здавалося, що у неї природжений талант псувати людям життя цілеспрямовано.

Поступово появився страх за себе. Раптом він щось зробить не так або скаже грубе слово?

Де він виявиться наступного ранку, за гратами або в найближчому лісі? Дружина може влаштувати і це. Поки Андрій дотримується рівноваги – не заважає їй, а вона йому, все йде гладко. Але ж життя триває.

Йому нікуди діватися, піти від неї він боїться. Залишається жити за її правилами, перебуваючи в постійному страху.

«Краще б доля не пов’язувала нас, краще б я ніколи її не зустрів …», – з сумом думає Андрій кожен раз, коли вони лягають спати.