Чоловік був в розгубленості, і не розумів, навіщо його кохана взагалі вийшла заміж за нього. Йому здавалося, що це частина якогось підступного плану.
Чому він так вирішив? Адже всі навколо вважали його дружину доброю, відкритою і чуйною людиною. І він так вважав, поки вони не одружилися.
Жінка виявилася дуже розумною, прагматичною, розважливою. «Бачу ціль – йду до неї, щоб мені цього не коштувало», було головним девізом її життя.
Андрій дивувався, як його дружині вдалося влаштувати все таким чином, щоб її колегу, яка заважала – не просто звільнили з роботи, а й посадили до в’язниці за те, чого вона не скоювала. У цей момент йому здалося, що його дружина навіть не зазнала почуттів совісті і сорому.
Одного разу, вона помстилася своїй подрузі за те, що та наговорила щось погане про неї друзям. Дрібниці на зразок, з ким не буває.
Але дружина Андрія вивідала про коханця подруги, вибрала момент, коли вони перебували поруч, і зателефонувала її чоловікові, попросила під’їхати за потрібною адресою. У підсумку, скандал і розвід.
Вона домагалася звільнення офіціанток, якщо їй не подобалося обслуговування. Не переносила дітей і тварин. Хіба добра і чуйна людина вчинить так?
Помічаючи все це, Андрій почав по-справжньому боятися своєї дружини, хоч і був не боягузом і завжди міг постояти за себе.
Міг постояти за себе у вуличній бійці, але як вести себе в таких ситуаціях з дружиною? Йому здавалося, що у неї природжений талант псувати людям життя цілеспрямовано.
Поступово появився страх за себе. Раптом він щось зробить не так або скаже грубе слово?
Де він виявиться наступного ранку, за гратами або в найближчому лісі? Дружина може влаштувати і це. Поки Андрій дотримується рівноваги – не заважає їй, а вона йому, все йде гладко. Але ж життя триває.
Йому нікуди діватися, піти від неї він боїться. Залишається жити за її правилами, перебуваючи в постійному страху.
«Краще б доля не пов’язувала нас, краще б я ніколи її не зустрів …», – з сумом думає Андрій кожен раз, коли вони лягають спати.