Притча про гріхи. Монах та дівчина.

Два монахи дзен переходили бурхливу річку. Недалеко від них стояла дуже вродлива юна дівчина, котра теж хотіла переправитись через річку, але боялась. Вона попросила допомоги в монахів. Один з них мовчки взяв її на плечі та переніс на інший беріг. Другий не сказав нічого, але всередині він весь кипів: “Це ж не дозволено! Писання забороняють монахам навідь торкатися жінок, а цей не тільки доторкнувся, але й ніс її на своїх плечах!”.

Коли вони прибули в монастир, був уже вечір. Тут розгніваний монах повернувся до першого та сказав:

– Слухай, я повинен доповісти настоятелю, я мушу це зробити. Це заборонено! Ти не повинен був так вчинити!

Читайте також:Закуска ;Рафаелло;. Рецепт.

Перший монах здивовано запитав:

– Про що ти говориш,що заборонено?
– Ти забув? – сказав другий, – Ти ніс гарну юну дівчину на плечах.

Перший засміявся і відповів:

– Я переніс її на другий беріг за хвилину та відразу залишив її там, а ти все ще несеш її…

Мораль: Зараз в цій притчі суть зовсім не в дівчині. І притча взагалі не про дівчат. Гріх. От вся суть цієї притчі. Ми чинимо гріхи і інколи самі цього не розуміючи. Зробивши гріх, варто прийняти його та покаятись, а не думати про нього й нічого не робити. Краще залишити його там звідки прийшов. Краще одразу зрозуміти, що його потрібно вимолити, випросити прощення. Не можна жити з гріхами і постійно про них думати. Вони нас пригнічують, давлять та виснажують. А в загальному завжди потрібно думати перед тим, як щось чинити, але не завжди ми цього розуміємо, не завжди знаємо, що це гріх. Багато в цьому житті нам ще не відомо, але потрібно дедалі частіше дізнаватись цікаві моменти та речі, а не сидіти у своїй хатці та мучитись від незнання.