Два монахи дзен переходили бурхливу річку. Недалеко від них стояла дуже вродлива юна дівчина, котра теж хотіла переправитись через річку, але боялась. Вона попросила допомоги в монахів. Один з них мовчки взяв її на плечі та переніс на інший беріг. Другий не сказав нічого, але всередині він весь кипів: “Це ж не дозволено! Писання забороняють монахам навідь торкатися жінок, а цей не тільки доторкнувся, але й ніс її на своїх плечах!”.
Коли вони прибули в монастир, був уже вечір. Тут розгніваний монах повернувся до першого та сказав:
– Слухай, я повинен доповісти настоятелю, я мушу це зробити. Це заборонено! Ти не повинен був так вчинити!
Читайте також:Закуска ;Рафаелло;. Рецепт.
Перший монах здивовано запитав:
– Про що ти говориш,що заборонено?
– Ти забув? – сказав другий, – Ти ніс гарну юну дівчину на плечах.
Перший засміявся і відповів:
– Я переніс її на другий беріг за хвилину та відразу залишив її там, а ти все ще несеш її…
Мораль: Зараз в цій притчі суть зовсім не в дівчині. І притча взагалі не про дівчат. Гріх. От вся суть цієї притчі. Ми чинимо гріхи і інколи самі цього не розуміючи. Зробивши гріх, варто прийняти його та покаятись, а не думати про нього й нічого не робити. Краще залишити його там звідки прийшов. Краще одразу зрозуміти, що його потрібно вимолити, випросити прощення. Не можна жити з гріхами і постійно про них думати. Вони нас пригнічують, давлять та виснажують. А в загальному завжди потрібно думати перед тим, як щось чинити, але не завжди ми цього розуміємо, не завжди знаємо, що це гріх. Багато в цьому житті нам ще не відомо, але потрібно дедалі частіше дізнаватись цікаві моменти та речі, а не сидіти у своїй хатці та мучитись від незнання.